Блог прощання

Сьогодні я закінчив п’яту книгу першої пентанології. Вона завершена, цілісна, така, якою мала бути. Перший великий етап мого шляху як автора закрито.
І тепер я хочу з вами чесно поговорити.

Я прийняв непросте для себе рішення — піти у своєрідну відпустку на невизначений термін. Не знаю, чи це вигорання, чи просто втома, чи момент, коли потрібно зупинитися й переосмислити все. Моєму каналу приблизно пів року. За цей час тут з’явилось 42 підписники. Найбільше, чого я досяг у цифрах, — 201 перегляд книги, що вийшла ще пів року тому.

Я не буду приховувати: з часом у мене опускалися руки. Особливо тоді, коли я бачив, як інші нові автори ростуть буквально на очах — щодня нові підписники, перегляди, вподобайки. Найбільше вподобайок зібрали «Міфи Древніх» — 8 за 176 переглядів. І справа не в лайках як таких. А в тому відчутті, коли ти відкриваєш статистику й бачиш: максимум три перегляди за день, а деякі історії можуть тижнями стояти з нулем або з одним переглядом. У такі моменти в мене справді наверталися сльози.

Я не пишу це, щоб викликати жалість. Не пишу, щоб хтось у коментарях заспокоював мене. Просто хочу бути чесним. Можна сказати: «Не зайшов жанр», «Не зайшов цикл», «Не та манера подачі». Але кожна моя історія була іншою. Я свідомо експериментував із кожною книгою. Я не раз писав, що більшість цих історій були створені задовго до моєї реєстрації на платформі. І лише «Жала Минулого» я писав уже паралельно з публікацією попередніх книг, у більш масштабному й усвідомленому режимі.

Довгий час я взагалі не наважувався виносити ці історії «в люди», бо вони здавалися мені «не такими». Але коли в перший місяць мені писали інші автори й казали, що історії класні й варто писати далі, в мене ніби виросли крила. А потім — у якийсь момент — вони зламались. І я знову повернувся до тих самих сумнівів.

Скажу чесно: я планував величезне, ремейкнуте продовження циклу «Об’єднане Королівство». Інший фокус, інша оптика, інші герої, зовсім інший рівень. Але зараз я не бачу сенсу писати далі. Свої книги я не читаю — мені нецікаво. А просто писати «щоб було» я не хочу.

Я не знаю, чи повернуся я на цю платформу колись. Я дуже хочу вірити, що так. Але я не буду обіцяти — ні вам, ні собі.

Натомість я щиро бажаю всім авторам не здаватися. Рости, популяризувати свої книги, набирати рекорди й жити своїми власними досягненнями, якими б вони не були.

Дякую, що дочитали цей блог.
І ще раз дякую своїм підписникам — усім 42 людям, які справді пробували читати, відкривати для себе мій магічний світ і залишались поруч.

Дякую.
Па-па.
OKEJ!

P.S. Ще один важливий момент. У середині січня я планую випустити велику книгу-збірник «Об’єднане Королівство», до якої увійдуть усі п’ять історій першої пентанології. Це буде фінальна крапка цього етапу.