Дискусія триває
Щойно мандрувала заметами блогів і зазирнула на вогник до Ольха Елдер , яка зачепила цікаву для мене тему про "питання цнотливості персонажів".
Під її блогом залишила свій відгук:
І тепер не можу "вспокоїця".
А ну, букнетівці, зізнавайтеся, хто що думає з наступних питань:
1. Чи може бути головна героїна любовного роману віком 35++++? (якщо вона не відьма, не безсмертна, не богиня...)?
2. Чи може бути головний герой любовного роману чутливим, ліричним ексцентриком з невеличким психоневротичним діагнозом?
3. Наскільки котрийсь з головних героїв може бути з "придурью" (бабця моя чарівно казали "самшетший"), аби лишатися в статусі "файний"?
Маю ще в перелік кілька питань, тавже маю бігти годувати мурчака. А ви поки пишіть. Бо я шось розбурхалася.
17 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТа, можливо все, куди закине вас політ фантазії, думок та ідей))))
Я за цікавий сюжет) Місіс Марпл була не юною дівчинкою і це їй не завадило бути улюбленицею не одного покоління)) Так само в літературі багато популярних героїв із цікавинками. У моїх книгах всі герої із родзинками, не цураюся ніжності в персонажах- чоловіках, цнота не є вадою чи культом, а лише вибором героїв і стосовно віку - не маю особливих упереджень.
Скажімо так, завжди будуть популярні тропи. Їх легко читати і простіше писати. Більш закручені характери - складніші, але й цікавіші набагато. Їх прописати не так вже і просто.
Чого всі жінки молоді? Ну бо читачкам подобається уявляти себе молодими і гарними) З цієї ж причини вони вічно в парі зі старшими чоловіками - бо ці чоловіки по віку ровесники більшості читачок, а не тому, що всім подобається така різниця у віці.
Різноманітні академії - бо це повернення у найкращу пору - юність))
Якщо ви шукаєте чогось складнішого - то ви хочете іншого рівня. Цього буде менше, але теж можна знайти. От, завжди цікаві чоловічі персонажі у Наталії Шаграй. Оті самі "самашедші" - не ідеальні, з паскудним характером і не плейбої.
Самшетший - то улюблене ))) Цнотливі медсестри для холодних бандитів, які перечпокали все, що рухається - несправжнє та награне, а я за реалістичність. Подобається коли герої схожі на живих людей, коли роблять помилки (але без хворобливості), коли героїня - жінка з історією та досвідом, і
головний герой - такий самий. Мені і в житті подобаються ліричні чоловіки, які слухають класику та ходять до театрів, і
не бояться виглядати слабкими. В цьому і полягає справжня чоловіча мужність - прийняти свою "тінь". Книги про таких жінок і чоловіків тут рідкість, саме тому для мене такі романи на вагу
золота
Це чудове комбо для книги. Жінка із досвідом, а не мріями. Творчий чоловік, якому важко у суворій реальності і в обох "скелети в шафі"))))
Головний герой може будь яким)))
Мені здається, що основним є те, як це подано в тій чи іншій книзі ♥️♥️♥️
Та ну, у чому питання? Писати можна будь-що, доки це не порушує законодавство, засноване на нормах суспільної моралі. Головне — спиратися на мету, з якою ви пишете книгу. Іншими словами, ставити собі запитання: якою я хочу бачити цю історію і які результати від неї очікую? Ось і все :)
Я за те, щоб кожен писав так як хоче))
Все так!) Ми можемо писати як хочемо і описувати своїх ГГ як ми бачимо) Чому в 35 не може бути героїнею роману? Може! а за цнотливість я скажу так, у мене були ГГ і я не бачу в цьому нічого поганого.
А мене дратують заядлі бандюки, що від чар студентки стають котиками. Ну Де ви таке бачили в реальному житті. Один випадок на мільйон. А якщо почитати книжки то кожна третя. В мене он в одному з романів дівчина глухоніма, в іншому герой має інвалідність( фізичну і психологічну). Бо це реально. Звісно, якщо ви не пишете казки, там інші вимоги. Якщо взяти класиків, то там якраз герої не ідеальні. Той самий Ромео, ну чесно трохи тю тю. Все і мене зачепило.....Тікаю.
Я думаю, може було б цікаво почитати про зрілу жінку. Щодо емоційності чоловічого персонажа — це дуже додає справжності. І на сам кінець завжди цікаво, коли в персонажа є певні «таракани», суто його.
Я можу сказати, що герої можуть будь-якими, поки авторне починає романтизувати насилля)
У кожного свої вподобання, як у авторів, так і у читачів) Мені, здебільшого, подобається писати про життя простих людей, з усіма їхніми вадами і недоліками. А от почитати іноді хочеться і про фей та лицарів... Залежно від настрою)
Клас! ❣️ По-перше, дуже рада, що продовжуєте тему) Це дійсно цікаво і корисно для розуміння смаків та поглядів))
1. Так! Я вже давно думаю про гарячу бабульку)) У жінок з цим все набагато яскравіше аж до труни) Жіноче тіло видає фортелі, але при правильному газку та олійці — все завжди працює) Аби на благо.
2. Був у мене нервозник. Вона як тряпку тягала його)) І це було в історичному романі) Кожен раз — ні, але типажі є різні й класно описувати різноманітність для створення інклюзивності
3. Це дуже смаковщина. "Самшетність" з гумором та позитивним ставленням до життя — для мене так, якщо це не порушує мої цінності та безпеку. З аб'юзом — точно ні.
І все це, насправді, дуже-дуже індивідуально)
❣️❣️❣️
Звісно може, друге теж може, трете теж)
1. Звичайно, чому ні? може і 50+++ бути) цифри ти таке)
2. а хто в наш час не без діагнозу? у мене своя збірна солянка, у чоловіка своя)
3. поки він сам кайфує від своєї придурі)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати