Вітаю! 

Запрошую до нового розділу роману⬇️.

✨✨✨

Виїжджаємо з кварталу, і я питаю в Івана.

— Як гадаєш, хто ця жінка в інвалідному візку?

— Ну, якщо взяти ситуацію з ДТП, батьки малої загинули, а тітка вижила. Отже, це вона і є.

— А мала поруч? — не відстаю, адже про це я теж подумав.

— А мала, напевно, донька тієї ж тітки, — видихає Іван. — Але це припущення. Хоча вже до вечора я розкопаю решту інформації. Те, що я тобі дав, це лише загальна інфа. Винен. Каюся.

— Гаразд. Проїхали.

Відмахуюся та веду машину до офісу. Тепер потрібно працювати.

Приїхавши в офіс, прошу секретарку приготувати мені каву та йду до себе. З голови ніяк не йде Емілія і те, що я побачив. Якщо це справді тітка дівчини, то тепер я почуваюся останнім кретином за свою різкість. Але все одно я не відпущу цю красуню зі свого життя. У ній щось є.

Книга тут...

Також сьогодні діє знижка на зимовий роман — Будинок на щастя! 

❄️❄️❄️

Анотація до книги "Будинок на щастя"

Я сказала, «Ні», біля вівтаря, хоча ще годину тому пурхала від щастя, та планувала щасливе сімейне життя з Романом. Але один кількасекундний момент, розбив мої плани вщент. В моєму серці моментально зародилася ненависть до мого коханого.

Своєю відмовою біля вівтаря, я осоромила свою сім’ю, і стала вигнанцем в ній. А батько, то й взагалі знати мене не хоче, бо своєю відмовою, я зруйнувала всі його плани...

Знижка тут...

Приємних емоцій!