Друзі, сьогодні я відкрила передплату на романтичну історію з тропами "від ненависті до кохання", "під одним дахом" — "Різдво на двох"! 

Прокурор і адвокатка, вони терпіти не можуть одне одного. І, за законом підлості, обоє вимушені провести Різдво в одному будиночку в Карпатах. Повбивають вони одне одного чи... закохаються?

— Олеся приїхала і ми вже поселились, — відповів я за цю дурепу. — Вона прекрасно проведе тут зі мною час. А ти купуй собі каву сам, раз такий придурок! — на цих словах я поглянув на неї. — Олесю, попрощайся з колишнім.
— Навіщо… — почала вона, але голос Мирона зі слухавки змусив її замовнути.
— Я так і знав, що ти з коханцем поїхала! — вигукнув він. — Тому й мене не хотіла брати з собою! І всі ці твої затримки на роботі — це ти з ним на побачення ходила, зрадниця! Можеш не повертатися! Я зберу твої речі і твоїй мамі завезу!

Уривок для вас:

Коли відчинили хвіртку, я побачила, що на снігу під ялинкою, яку ми прикрашали перед Різдвом, лежить розбита червона кулька. Мабуть, її зірвало з гілки поривом вітру, або якийсь птах її скинув. Я раптом здогадалася, що то сама кулька. у яку я поклала папірець зі своїм бажанням. 

Ян поставив пакунки, підійшов до кульки і підняв її. Ну, ту частину, з якої стирчав аркушик.

А потім дістав його і прочитав. 

Я відчула, що червонію. Згадала, яке саме бажання було там написане — я хотіла зустріти справжнє кохання. Зараз же мені було незручно перед Яном, раптом він подумає, що я якась легковажна…

 — Воно збулося, — сказала я, дивлячись на нього. — І я дуже рада цьому…

— Ні, не збулося, — він раптом похитав головою. А потім стис папірець разом із уламками кульки в руці. І я побачила кров, що стікала тоненькою цівкою з його долоні. — Ти справді повірила, так? В усю цю маячню про кохання? — його голос був холодним і відстороненим. А на губах зʼявилась якась ніби чужа, недобра посмішка.

Я цієї миті подумала, що він образився, бо подумав, що мені недостатньо кохання до нього, і я вважаю наші стосунки несправжніми, а хочу чогось більшого. А може, це та моя розмова з мамою зачепила його за живе?

 — Мені ніхто не потрібен, — швидко сказала я. — Тільки ти, це про тебе я загадувала бажання… У нас все буде добре, я нікому не розповім про наші стосунки, не переживай за це. І з мамою не обов’язково знайомитись…

Ян криво усміхнувся. По його обличчю проповзла якась тінь, і, здається, біль, але тільки на мить. Потім його крива усмішка стала холодною, як лід. 

— Я ще тоді хотів вкласти тебе в ліжко, — хмикнув він. — Тільки для такого милі адвокатки і годяться. Тільки так ви можете чогось досягти. Це — ваша стеля. Ну, мені сподобалось, — він знизав плечима. — Хороші були канікули, я не жалкую, що ми переспали. Ти — гаряча штучка для холодних вечорів... 

Продовження - щодня о 21.00!  Попереду найцікавіше! Ціна на роман "Різдво на двох" у перші дні мінімальна, потім вона зросте. Знижки і промокодів у передплаті не буде! Тож купуйте прямо зараз і підтримайте мене в перший день передплати, буду дуже вдячна !