Вирішив додати трохи романтикі))) наступна обнова 09.01.

Несподівано двері прочинились, і в кімнату тихо ковзнула людська фігура. Олег відразу здогадався хто це.

 – Навіщо ти прийшла? – скоріше із ввічливості запитав він.

 – Хочу подякувати вас.

Чоловік, байдуже повів могутніми плечима.

 – Дрібниці. Забудь. На моєму місці так вчинив-би кожен.

 – Кожен! Але не мій бувший хлопець! – гнівно блиснувши великими зеленими очима, вигукнула дівчина.

 – Не кричи – людей розбудиш, - прошепотів Олег, - Не будь занадто суровою. Я вважаю, що він зі свого боку зробив все що міг.

 – Він мав захистити мене!

Гонта сів на ліжко. Воно під його вагою жалібно заскрипіло.

 – Гаразд. Будемо вважати що ти мене подякувала. А тепер вибач люба мені треба трішечки відпочити.

Дівчина підійшла до дверей. Провернула ключ. Потім, несподівано, одним рухом розстебнула на кофті спортивного костюма блискавку, оголивши тугі, високі груди. Олег відчув як у його зрадницьки прискорилось серце, а до горла піднявся гіркий ком.

 – Облиш дитинко - це вже зайве, - суровим тоном прошепотів він.

Але дівчина звабливо облизуючи пухкі губи, з кошачою грацією зісковзнула до чоловіка на коліна, міцно його обняла, і впилась в нього несамовитим поцілунком. Так! Що-що, а цілуватись вона уміла! Олег мимоволі відповів на її поцілунок, але наступної миті опанував себе, підхопився з ліжка, і відсахнувся від неї.

 – Я що, недостатньо гарна для тебе? – ображено запитала дівчина.

 – Будь-ласка не ображайся! Ти просто казкова красуня! Ось, доторкнись, - Гонта взяв її руку, і провів долонею у себе нижче пояса.

 – Ого! – на мить затримавши долоню, вражено прошепотіла дівчина.

 – Як бачиш твою красу та юність ми оцінили високім балом, - сказав Олег, - Але є дві важливі речі: по-перше - я занадто старий для тебе. А по-друге - я жонатий.

 Дівчина розсміялась.

 – Так ніхто-ж не узнає!

 – Але-ж ми будемо знать, і ніколи потім цього собі не пробачимо.

Він підійшов до неї. По-батьківськи поцілував її в лоб. Підняв з ліжка, і легенько підштовхнув до дверей. Дівчина зробила крок за поріг, повернулась, і прошепотіла.

 – Твоїй дружині надзвичайно повезло. На-добраніч.

 – Прийде час, і ти зустрінеш свого героя. Прощавай.