Ну що ж, це сталося.

Друга книга циклу «Острів» офіційно вийшла.
Так, та сама історія, де бункер — не порятунок, довіра — розкіш, а кохання виглядає помилкою з відкладеною детонацією.

Якщо ви чекали:
— більше напруги
— більше психології
— дахозносний єбліт
— більше «все не так однозначно»
— і значно менше ілюзій

…Вам сюди.

У другій книзі:
• герої починають платити за рішення, прийняті в першій
• з’являються нові, не зовсім випадкові люди
• Острів втрачає ореол безпеки
• Рім оголює нутро, а не лише те, що оголював досі
• Тіа остаточно перестає бути зручною

Це історія не про романтизацію війни і точно не про героїв без тріщин. Це текст про те, як виживають ті, хто надто багато думає і надто багато відчуває.

Тож якщо вам близьке небанальне чтиво, якщо ви любите, коли текст трохи ріже, а після глав хочеться не кави, а тиші й цигарку — ласкаво прошу на Острів. Знову.

Читати можна вже зараз ?
(і так, мені дуже цікаво, на чиєму боці ви цього разу)