Я вирішила бути милосердною)) Тому завтра вийде два розділи, щоб не розривати події))

Розділ 32 закінчився гнівом Алексіс.

Ми завмерли.

Обличчя до обличчя. Погляд у погляд. Його груди здіймалися так само важко, як мої.

Я бачила кожну дрібну зморшку навколо його очей, відчувала пекельний жар, що йшов від його тіла хвилями. Лють у моїх венах раптом почала змінюватися — на щось дике, неконтрольоване, гаряче.

— Ти... — прохрипіла, дивлячись у його потемнілі зіниці. — Ти найгірше, що зі мною траплялося.

— Ти брешеш, — відповів він хрипко. У голосі не лишилося ані тіні глузування — лише нестерпне, болюче бажання. — Ти ненавидиш мене так само сильно, як я тебе хочу.

Запрошую до читання!

♥️♥️♥️Дякую всім за ваші коментарі та підтримку ♥️♥️♥️