Такого Різдва я не чекала. Його слова мали певний сенс. У класі наприклад, багато хлопців пропонували зустрічатися, піти на каву чи в кіно. Але мені це не було цікаво. До зустрічі з ним. 
-    Ясь, - до мене підійшов брат а я і не чула, - сестричко ти де?
-    Я? – я ж не можу сказати за Артема, - я просто згадувала Різдво з батьками.
-    Дмитрівно, все ж Ок. Чи хлопці вже надоїли тобі? – спитав з турботою брат.
-    Ні брате. Все добре – посміхнулася я, - просто скучила за мамою і татом.
-    Пішли пограємо у сніжки? – запропонував Артем заходячи до кухні.
-    Яся, - брат почав грати оченятами, - ну що, покажімо їм як грати у сніжки?
-    О так, - я засміялася, - ми їм покажемо що таке справжні сніжкові бої.
-    Ви про що? – здивовано спитав Артем.
-    Зараз все побачиш – засміявся Бодя і пішов до Гліба.
-    Що це було? – з посмішкою спитав Артем.
-    Ми з братом з дитинства, грали у сніжки з сусідськими дітьми і завжди перемагали. Команда – я щиро посміхнулася.
-    Тоді пішли.
    Ми вийшли з кухні, я піднялася до себе одягти теплий одяг. 

https://booknet.ua/book/shchodennik-dlya-kolishnogo-b446340