-    О, - одразу сказав Бодька, - зараз почнеться. Вона буде нервувати і борошном обсипати може – брат засміявся.
-    Але чому? – Артем не розумів.
-    Моя сестра, - Бодя розвернувся до мене і спостерігав як я вимішую тісто, - три роки підряд вчилася робити ідеальне печиво для мене. Якби ти бачив скільки вона продуктів перевила, - він сміявся з мене, але з любов’ю, - скільки ця маленька пролила сліз через підгоріле печиво, але як навчилася, більше нікого не підпускала на кухню.
-    Ти так любиш брата? – спитав Тьома.
-    Більше ніж можна уявити – сказала я дивлячись йому в очі, - він мій ідеал .
-    Я прямо захоплююся, - сказав Тьома, - вашими відносинами.
-    Бодька, а Гліб скоро приїде? – спитала я.
-    Так, - брат чистив креветки, - він дзвонив що виїхав.
-    Гліб? – спитав Артем.
-    Так. Мій друг. Хоч Яся Дмитрівна, його не любить. Коли була малою, то говорила що вийде за нього заміж як виросте, - сказав брат. Обличчя Артема змінилося. Він наче задумався про щось.