ми козацького роду ♥

коли з вокзалу Запоріжжя-1 відходить поїзд, з динамиків грає "Козацький марш"

це дуже цікава щемка традиція, яка викликає у місцевих мурашки по всьому тілу й підсилює любов до рідного місця і рідного краю ♥♥♥

(картинка клікабельна)

Поки стояли на пероні, вийшло сонечко: засліпило очі, визирнувши з-за вагону.

— О, а мама каже, що сонця немає вже місяць, всесвітню змову підозрює, — посміхнулася я.

Андрій докурив, чмокнув мене в губи й пішов до переходу, жодного разу не обернувся. Ех, а хотілося б, як у романтичному кіно, щоб обернувся, посміхався, або й взагалі балагурив. Не того чоловіка я вибрала, в Андрія харизма відсутня. Навіть не пофліртуєш толком. 

З іншого боку він надійний, рівний. Міцно стоїть на ногах, піклуючись про матеріальний достаток, як вдається. 

Коли потяг рушив, на вокзалі увімкнули Запорізький марш. Душа миттєво відгукнулася на такі знайому, рідні будь-якому жителю нашого краю, мелодію. 

— Коли повертатимусь, посміхатимусь від вуха до вуха, коли потяг зустрінуть цим маршем. 

Далі буде...