АНОТАЦІЯ

— Може, нам видати її заміж за розрахунком? — запитала мама. — Ні, не віддамо. Наша Карочка — тільки наша.
— Ми вже продали дві квартири і два офіси. Тепер доведеться продати будинок і перейти жити в квартиру, яка залишилася від моїх батьків, — сказав тато. — Вона невелика, але жити можна, хоч частину боргів віддамо.
— Якось протримаємось, — мама зітхнула. — Головне, щоб Кара не відчувала, що щось не так.
***
Коли я підслухала ту розмову і повернулась до себе, погляд впав на запрошення на вечірку, яке лежало на тумбочці. Там мають бути різні люди, в основному якраз багатії. А що, як мені почати зустрічатися з якимось забезпеченим чоловіком, і попросити в нього грошей?
Я навіть не підозрювала, що дійсно зустрінусь з деким, з кого треба буде зняти штани...

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

 — ...ти ж теж вагітна, ти не можеш щось зі мною зробити, — з жахом промовила я. — Якщо я, як ти вважаєш, хочу відкусити шматок твого спадку, то дитина ні в чому не винна! Невже ти бажаєш їй  смерті? — намагалася достукатись до неї я.

— Він кохав мене, я була йому потрібна! — їй на очі навернулись сльози. — Я була йому потрібна, поки не зʼявилась ти! 

 — Ти й зараз йому потрібна, просто, нападаючи на його дітей, ти робиш йому боляче! Ми могли б жити у злагоді, навіть якщо друзями нам стати неможливо, ми могли б знайти якийсь компроміс…

— Якщо він дізнається, він мені не пробачить… Я мушу… Мушу довести все до кінця… — вона все ж заплакала і сльози почали скочуватись по її щоках. 

Вона дістала з кишені пістолет і поглянула на нього, потім на мене. Її руки тремтіли. 

КУПУЙТЕ "ДОНЬКУ КОНКУРЕНТА" ПРЯМО ЗАРАЗ ЗА МІНІМАЛЬНОЮ В ПЛАТНИХ РОЗДІЛАХ НАЙЦІКАВІШЕ!