НоворІчна Новинка!

Запрошую вас до новорічної новинки! Безкоштовна гаряча історія в подарунок на свята Мій особистий Грінч, 18+

— Ти що тут робиш? — мій погляд мимоволі ковзає по його мокрому торсу.
— Живу, — він нахабно шкіриться, поправляючи рушник на стегнах. — Батько казав, ви грієте кісточки на Мальдівах.
— Це моє шале! Забирайся звідси! — вказую йому на вихід.
— Не вийде, Ель. Замело, — розводить він руками.
Я планувала ідеальну втечу: гірське шале, елітне вино і повна самотність. Жодних драм, жодних чоловіків. Але доля підкинула мені «сюрприз».
Марк. Син мого бізнес-партнера. Йому двадцять три, у нього тату на шиї, вітер у голові й тіло, від якого перехоплює подих. Він вирішив, що я — виклик, «Снігова королева», яку треба розтопити. Я ж намагаюся згадати, що годжуся йому в матері. Але він не визнає правил. Він бере нахрапом. Як тут стриматися і... не прибити його?

#різниця_у_віці #вона_старша #вимушена_близькість #новорічна_історія #зухвалий_герой

https://booknet.ua/book/mi-osobistii-grnch-b446843

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
MargFed
28.12.2025, 20:48:54

Вітаю з новинкою!

Амелі Феррер
29.12.2025, 17:16:16

MargFed, Дякую!

Інші блоги
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
"Кохання в овертаймі": повернення Кирила
— Я бажаю тобі удачі. — Я навіть чую її голос. Невже у мене почалися галюцинації?! Але я опускаю свій погляд і справді бачу її: милу й усміхнену у моїй сорочці з номером «9». — Дякую, але вона мені не знадобиться,
Рік на Букнет.
Всім привіт! Трохи із запізненням, але вчора виповнився рівно рік, як я автор на Букнеті. Ну що ж, згадаймо, як усе починалося. Але спочатку я хочу подякувати своїм читачам. Безмежно вдячна вам за те, що читаєте та коментуєте!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше