У цьому розділі третьорядні персонажі вирішують, що така роль не для них, а Брі за крок до того, щоб дізнатися правду про свою маму. 

Перше було про Еліту академії Суддів, яка мала згадатися добре, якщо раз, але сюжет вирішив інакше. 

Отже, знайомтеся – Леверт Коннор, Елейлі Вейрінгарт і Івельгрін Мельде. (Візуалізації яких мали бути ще раніше, але вже як вийшло)

– Твоя правда, Елейлі. Рада, що хвилюєшся, Іві, це напрочуд мило з твого боку, – защебетала я, приховуючи свою щиру неприязнь до першої і майже стерпність до другої. 

Вона навіть не подала виду, що щось не так. Але я добре знала ця змія закохана в Тоунса і він мав з нею одружитися, а тут явилася я. І ще й не пощастило, що я була аристократкою. 

І демонессою на диво А рангу тільки без здібностей, бо вони були заблоковані. Елейлі ж тим часом мала усього лиш В. Тільки скоріше родина Тоунс знала про це від самого початку. Ось чому дозволили ці заручини. 

А я лиш завдяки петлям зрозуміла як збудований наш світ і від чого усе залежить. 

– Так навіть краще, – відповіла Елейлі і з незмінною усмішкою простягнула мені гарно загорнутий пакунок, – це тобі, мали нести в лікарню, але ти прийшла сама. 

Нарешті змогла спуститися вниз і збиралася телефонувати Тоунсу, що ми можемо зустрітися, коли майже зіткнулася з Левертом. 

Серйозно? Усі в один день. А не занадто? 

Я натягнула сяючу усмішку і привіталася з ним, наче нічого й не трапилося. 

– Куди ти так летиш, Брі, що навіть людей довкола не бачиш? – сказав він. 

– Потрібно завершити деякі справи, – відповіла частину правди. 

– О! Я можу чимось допомогти тобі? – запитав він зі щирою участю. 

 Я декілька митей роздумувала над цим. Він і справді знав більше, аніж усі інші, а отже, міг достеменно усе дізнатися. 

– Яка ціна твоєї інформації, – пильно глянувши йому в очі запитала. 

Він вмить змінився. У його очах блиснуло щось небезпечне і мені захотілося відступити крок назад. 

– Отже, знала. Або здогадувалася, – а тоді він простягнув візитку, яку я інстинктивно взяла. 

А потім вона зробила дещо ще більш неочікуване, підійшла і легенько обійняла мене. 

– Я рада, що ти тут. Без тебе було надзвичайно сумно, – її вигляд став таким милим, що я зовсім забула, що у нас було щось схоже на сварку. 

– Гаразд. Ми ж наче подруги? 

– Авжеж, – швидко кивнула вона. 

– Тоді це не має значення, – спробувала усміхнутися, а тоді мій тон став змовницьким, – я хочу дещо доручити тобі. Дізнайся про Дельфініум Амаль і Елері Ферд. Впораєшся? 

Телеграм канал