Мені було би справді цікаво дізнатися, що саме у вашому житті сталося і як так вийшло, що ви одного дня вирішили почати писати. Не поверхнево, не красиво для біографії, а по-справжньому — з того моменту, коли щось усередині зламалося або, навпаки, прокинулося. Бо рідко хто починає писати просто так, від нудьги чи випадково. Зазвичай за цим стоїть подія, біль, втрата, тиша, яку більше не можна було тримати в собі, або думки, яким стало затісно в голові.
Сам я планував почати писати ще з самого дитинства, але кожна моя спроба чомусь закінчувалася сміхом. І найболючіше було навіть не те, що сміялися однокласники, а те, що іноді сміялися й самі вчителі. Коли я писав твір, у який вкладав усе, що мав усередині — думки, почуття, переживання, — я робив це щиро, по-дитячому чесно, не думаючи про форму чи правильність, а просто намагаючись сказати те, що відчував. Але замість підтримки приходив сміх, жарти, косі погляди, і з часом у голові осідала одна й та сама думка: мабуть, писання — це не моє. Мабуть, я просто не вмію. Мабуть, не варто навіть намагатися. Та попри все це мене завжди тягнуло до слів. Завжди. Навіть коли я намагався відштовхнути цю ідею, навіть коли переконував себе, що треба займатися чимось іншим, письмо нікуди не зникало. Воно поверталося у думках, у фантазіях, у бажанні виговоритися, у тих моментах, коли всередині було надто багато всього, а сказати не було кому. І хоч мене не раз змушували сумніватися в собі, це внутрішнє тяжіння ніколи не зникало — воно просто чекало свого часу.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую, що поділились власною історією, дуже прикро, що Ви на початку стикались саме з такою реакцією, та певна це загартувало Вас, адже Ви тепер тут із нами)✨
Я почала писати ще у дитинстві, перша моя робота була у стилі міського фентезі, трохи примітивна із пласкими персонажами і цілим набором кліше) Та це був початок, тож вважаю його важливим для себе, бо саме після нього я почала помічати зростання із кожною наступною книгою. Що стало поштовхом зараз певно і не згадаю, я завжди мала багато натхнення і любила записувати якісь цікаві фрази, роздуми, що спадали на думку. Пам'ятаю, як писала сценарій для "фільму", який ми знімали на мій соні еріксон) У кадрі була тільки я і моя подружка, та ми перед кожною наступною сценою переодягались у інших персонажів, а тоді все це монтували. Шкода, що не збереглися ті записи, хоч посміялася б)
У школі з творами чи виступами ніколи не мала проблем, завжди йшло легко, єдине зауваження було до обсягу. Всіх просили писати більше, мене одну менше на кілька сторінок)
Письмо це відпочинок для мене, можливість чимось поділитись, пережити щось, що турбує. Спосіб звільнити думки, яких забагато, ділитися ними)
Коли почалася війна.
Це рішення прийшло випадково — в голові виникла ідея, настільки наполеглива, що я просто мусила її записати.
Щодо спроб — так, вони були. Я намагалася щось писати, але, як і ви, чула у свій бік насмішки. Через це довгий час думала, що не можу, не вмію і що мені не дано.
Зараз я розумію, наскільки егоїстичний світ нас оточує: кожен дбає лише про себе й хоче чути, який він класний, але підтримати іншого — ні.
Тому хочу сказати вам одне: якщо вам подобається писати — пишіть. І не зважайте ні на кого.
Дуже цікаве питання ви підняли. Я писала у дитинстві вірші. Але їх здебільшого нікому не показувала. Інколи могла писати привітальні вірші. Одного разу показала їх одній особі, яка працювала в бібліотеці. І вона сказала, що вони майже хороші. І я тоді закинула писати. А інша особа, яка дивилася, сказала, що вони занадто хороші. Я не знала як це сприймати. Але за десятки років майже нічого не писала. Але в мене було бажання. Мені хотілося ділитися своїми відкриттями. Наприклад, я втратила була зір і сама змогла його повернути без лікарів. Написала про це книгу. Хотіла напечатати. Ходила у редакції. Тут вияволося не все так просто.
Також багато спілкувалася із людьми і почала бачити одні і тіж історії. І почала писати книгу про це. Але подумала, що те не будуть читати. Бо те мої спостереження, висновки на реальних історіях. Це не художня література. Тому книга так і не була дописана.
В цьому році я вирішила брати участьу конкурсах. Почала з конкурсів віршів. І відразу - перемоги. Деякі з них навіть поклали на музику організізатори. Потім брала участь у проектах Сергія Батури. Зараз беру участь у конкурсі тут. Книга "Баланс світів" - це казка з деякими реальними персонажами.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати