Знаки, в які ми віримо

✨ У глибині зимових ночей, коли тиша стає густою, а зорі нагадують очі предків, народжувалися ворожіння — давні ритуали, що відкривали завісу між світом видимим і невидимим. Наші предки ставилися до ворожінь серйозно: дзеркала, вода, віск — усе це було інструментами для діалогу з долею. Ворожіння впліталися у свята, обряди, вечорниці, ставали частиною народної поезії та символіки. Це був спосіб відчути себе частиною космосу, де навіть випадковість має сенс.

☺️ Але давайте чесно: інколи ворожіння були ще й чудовим приводом для розваг. Дівчата кидали чобіт через хату, а хлопці сміялися, бо чобіт показував прямо на сусідську корову. Віск виливався у форму, схожу на дракона, і всі вирішували, що це знак великої пригоди… хоча насправді це був просто криві руки ворожки.

⭐️В будь-якому разі треба пам’ятати: ми — лише мандрівники у темряві, що шукають світло, і навіть найменший знак може стати вказівником. Якщо в нього повірити, звісно.

Повну історію, про чотирьох молодих відьмочок, які вирішили поворожити на свята, вже є за посиланням: 

Тіні майбутнього