Привіт вам. Прода на “Катастрофу для слідчого” на сайті. Вчора було 2100 переглядів. Дякую вам за гарні числа)  Новини залишають бажати кращого, тому намагаюсь ловити хороші моменти чого і вам бажаю. Ні, я аж ніяк не оптиміст. Але з такими новинами тільки це й залишається, щоб триматися. Ви там живі? Цілі? Сьогодні весь день літають гади… Сподіваюся, що карма десь там таки існує. 

Заходьте  підняти настрій з книгою  “Від весілля до кладовища один крок”. 

Цитата:

— Просто, щоб ти знала. Через ці дотики, я чутиму твої думки найближчі кілька годин, — веселився він. — Тому, якщо ти не хочеш, щоб я щось почув, краще не думай про це. А я вдам, що не чув. 

— Як благородно з твого боку, — прошепотіла, картаючи себе і додаючи про себе "А так і не скажеш, що безсовісно зізнався у своїх почуттях при смерті, коло столу для розтинів. Ніби я тебе шматувала заради цього".  — Добре, Стейне. Що нам робити з жертвою і як же нам знайти злочинця? 

— Повір, це  найменше, що мене зараз турбує, — нарешті промовив він і раптово притягнув мене ближче.

Від неочікуваності, я  здригнулася та спробувала смикнутися аби відсунутися. Але дарма — чоловік міцно тримав мене за талію. В його обіймах було так тепло й затишно, що надовго мого спротиву не вистачило. Хотілося закутатися в ковдру та сісти йому на руки. Але замість цього я спробувала увімкнути мозок та діяти спокійніше. 

—  А шкода, тому що в мене морг не безлімітний. Жертв додається, а місць для зберігання — ні. Чи ти плануєш мені розширити приміщення? — з викликом стала молоти всіляке, аби часом не подумати про щось лишнє. Наприклад про його спокусливий торс, який виднівся з-під сорочки. 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб