Перед очима почали миготіти дивні картини, одна за одною, ніби хтось швидко перегортав сторінки чужих життів. Вона бачила незнайомих людей, їхні усмішки й сльози, чиїсь обійми, сварки, народження дітей і прощання, але не встигала нічого роздивитися як слід. Усе змішалося в калейдоскоп облич, голосів і почуттів, від якого ставало дедалі важче дихати. Лара спробувала вхопитися за щось рукою, та земля ніби попливла під ногами, і світ навколо почав розчинятися в темряві.

Коли за кілька хвилин вона знову розплющила очі, то не відразу зрозуміла, що сталося. Лара лежала на землі, а над нею було чуже небо. Вона повільно підвелася, озираючись довкола, і відчула, як серце шалено закалатало. Вона повернулася. У цьому не було жодних сумнівів, але куди саме й у який рік — поки що залишалося загадкою.