У душі принц Еліас вже вибачив, але зовні продовжує бути примхливим: 

“Еліас лежав на ліжку, виглядав не надто виснажено. Навпаки. Мав добрий вигляд. Щоки округлилися й стали рум'яними. Очі блищали — жодних пов'язок. Ліара зніяковіло пошкрябалася об стіну, оголошуючи про свій прихід.

— Ліаро… — Вицвілим голосом привітав принц.

— Привіт… — Вона незграбно посміхнулася й підійшла ближче. — Ось. — Дістала з портативного кишенькового простору каструлю зі солодким холодним лі та ложки. — Я хочу попросити вибачення.

Еліас із жадобою подивився на холодний десерт:

— Пригости мене. — Навмисно примхливо  вимагав він. Ліара знову звернула свою увагу на принца.

Спочатку хотіла обуритися. Але потім проковтнула всі рідкісні слова, згадавши, через кого він опинився в цілительському крилі пацієнтом.

— Добре-добре. — Зачерпнула велику ложку й простягла принцу. — Відкривайте ротик, летить крижаний дракончик.

Еліас закотив очі й став смакувати. Коли холодний десерт розчинився, він пробурмотів, знову відкриваючи рот:

— Крижаних дракончиків не існує. Це міф. Давай ще.

— Летить холодний осмірожек?

— Не пробуй знову. — Еліас похитав головою. — Просто продовжуй годувати мене цим солодким лі. Мейсі відмінно навчилася робити цей десерт…

Ліара майже образилася:

— Це я робила!

— Ти? — Він підняв брови й проковтнув. — Звичайно ти. Меду поклала мало. Лі майже не солодкий.”

Володарка осіннього вітру

Ваша улюблена письменниця, 

Ольха Елдер ღ

Телеграм-канал “Вільхова садиба”