в 00:00 буде оновлення у "Викрадений" і у розділі є подаруночек. промо для книги "Кохане стерво" від Ксенії Стрілець

— Тепер розповідай! — каже трохи зі злом. Мабуть, холодно, і вона ще не прокинулась. — Якого біса ми вдвох майже вночі, як дві дурепи, йдемо по дорозі?
Я навіть не зупинилась. Я просто сказала, як є:
— Бо якщо ми залишимось, то я попаду в хроніку тих, хто помирає через занадто велику кількість сексу.
— Що? — Іра приснула від сміху, аж плечі здригнулись. — Ліля, ти серйозно?
— Іро, я серйозно, — я прошепотіла злісно. — Він сатиріазист!
Вона стала сміятися ще більше.
— Мені от не смішно! — я майже зірвалася. — Я ледь йду! У мене болить абсолютно все! Мені здається, в мене все тіло в засосах, у синцях! У мене там… пече! Я ледве ноги розсунула, коли встала! Я тепер сексу рік не захочу!
— Боже… — Іра сказала це так, ніби їй не шкода мене, а вона в захваті. — Оце чоловік…
— Це перебір! — я бурчала, бо мене реально тіпало. — Я не можу стільки кохатися, Іра. Я навіть не пам’ятаю, коли у мене з Льошою був останній секс, а тут Герман і стільки разів одразу…
Ірка глянула на мене збоку — і хтиво посміхнулась.
— Але ж тобі сподобалось?
— Я поки не можу тобі відповісти на це питання, — чесно сказала я. — Поки мені погано. І якщо б він ще до мене поліз — я б просто померла!
Ірка сміялась, а я вже хотіла перевести тему. Бо йти ще як мінімум пів години. Машина далеко. 
Я зціпила зуби й сказала, підмигнувши:
— Ти краще мені скажи… як Золотов? Пустеля у нього там чи ні?
І отут Ірка різко замовкла. Прямо різко. 
— Ой, а що таке? — тепер уже я засміялась, бо мені стало цікаво. — Чого це ми замовкли? Соромно, що Антоха тебе все-таки трахнув?
https://booknet.ua/book/vikradenii-b446236

❄️❄️❄️❄️❄️НОВИНКА❄️❄️❄️❄️❄️

— От що, — кажу вже я, сама не вірячи, що це звучить моїм голосом. — Ми тебе викрадаєм.
Сідай у машину.
Іра навіть пістолетом ткнула в бік авто, хоч по ньому було видно, що страху в чоловіка немає. Він лише ширше усміхається.
— Хіба таким цукерочкам можна до рук зброю брати?
— Можна-можна! — Іра прискає від сміху, і я разом з нею.
— І які у вас плани на мене, дівчатка? — тягне він.
— О, тобі має сподобатись! — Іра киває на мене. — Лілька тебе трахне!
Не хвилюйся, ніхто про те не дізнається, твоя чоловіча гідність не постраждає! Зараз зупинимось десь подалі у лісочку…
— Навіщо ж морозити собі найважливіші частини тіла? — він хмикає. — Я все одно додому збирався. Поїхали до мене?
Посилання