Хай.

Я завершила "Кохання на мінус 273℃".
Він писався повільно, між тишею й холодом, між страхом втратити й бажанням зберегти тепло хоча б у словах.
Це історія про світ, де зупинився рух, але не зникла здатність бути поруч.
Для мене це був текст про самотність, яка не кричить, про ніжність, яку не треба пояснювати, і про тепло, що народжується не всупереч холоду, а поруч із ним.
Сьогодні я поставила фінальну крапку.
І дозволяю цій історії жити самостійно — з кожним, хто її відкриє.
Дякую всім, хто був поруч у процесі.
Попереду — нові слова. Але ця тиша вже завершена.