Уривок для ознайомлення:

"...Його агресія видавала відчайдушну потребу довести, що він тут головний.

— Ці гроші не мені, — відповіла Цикута, присмоктуючись червоними губами до горлечка пляшки дорогого рому, яку Тимур лишив на столику перед її приходом. — Ці гроші прокурору.

Його заціпеніння вистачило на чотири добрі ковтки. Цикута не дуже любила алкоголь, але ром пахнув занадто спокусливо.

— Ти хто така? Хто послав? Не боїшся, що я тебе прикінчу і ніхто навіть не почує? Тут же звукоізоляція ідеальна!

Цикута відчула його злість... і запах страху. Адреналін бився у венах п'яного мажора.

— Послала мене подруга Діани. Гарненької брюнетки... ну, як ти любиш. Ти ще їй зарядку до телефону позичив.

Тимур почав озиратися. Паніка накривала його.

— Тупа просtuтутка! Нічого не доведеш. Ти не знаєш, на кого нарвалася!

Цикута позіхнула й знову зробила кілька ковтків, відчуваючи, як ром приємно гріє нутро.

— Дай сюди цю кляту пляшку! Зараз... — він не встиг договорити: слова застрягли в горлі. На голові білявки виросли роги, а очі спалахнули жовто-червоним вогнем.

— Т-ти... т-ти... Да я... — белькотів Тимур, дивлячись, як вона облизує губи довгим роздвоєним язиком і усміхається гострими зубами. Він позадкував, перечепився за власні кросівки й гепнувся на зад. У паніці почав човгати по килиму голими сідницями, нагадуючи пса.

— Все, досить, — промовила Цикута, граційно підводячись із дивану. — Не хочу витрачати на тебе багато часу. Краще вже серіал подивлюся.

Вона підійшла ближче й різко схопила його за ногу, встромлюючи гострі пазурі в м’ясо. Тимур завив, почав брикатися й волати. З його рота летіла слина, очі налилися кров'ю.

— Ну-ну, ти ж сам казав: ніхто не почує, — "заспокоювала" демониця, встромляючи пазурі й другої руки.

Крики розривали простір, але Цикутина людська частина вже спала. Перед ним стояла сама Темрява. Вона відпустила жертву й кинула погляд на торшер.

— Зараз я покажу тобі, як треба душити...