Відколи пишу вірші часто зустрічаюсь з коментарями "Я не розумію твоєї поезії", "Я не поет". Раніше мені було образливо та гнітило, що люди не розділяють моїх думок, а коли почала користуватися соціальними мережами,як інструментом популяризації літератури побачила тенденцію швидкого "дофамінового сплеску". В більшості поезія ,яка не є примітивною та використовує нові неповторні образи та засоби завжди потрібне глибоке розуміння мови, символів,що може бути складним для сучасного читача,який звик до прямолінійного контенту. Зустрічала один фейк,що поезія для "обраних" і є чимось далеким від повсякденного життя, хоча насправді я впевнена,що вона покликана торкатися спільних людських почуттів. На жаль,а може і на щастя теж , поезія не пандемічна. Вона заражає не міста чи території , а лиш окремих людей.- цитую Юрія Андруховича.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВаш аналіз дуже точний, і ви кладете руку на рану, яку страждає література загалом і поезія особливо в наш час. Цитата Андрохович, яку вона процитувала, підсумовує суть проблеми: поезія — це «індивідуальна інфекція», а не «колективна епідемія».
Чи означає це, що волосся закінчується?
Навпаки, як ви сказали: волосся впливає на людей.
Його «масова» непопулярність насправді є його силовим ресурсом. Він залишається тим таємним, чистим простором, який не можна повністю перетворити на товар. Читач, який сьогодні «ловить» ваш вірш, носитиме його з собою на все життя, і це набагато глибший ефект, ніж мільйон «лайків» на фото.
Порада власнику ручки: Не сумуйте через фразу «Я не розумію»; іноді поезія схожа на музику, їй не потрібне стільки логічне «розуміння», скільки емоційне «відображення». Продовжуйте писати ці унікальні образи, і людина, яка шукає «глибокий сенс», обов'язково знайде свій шлях до вас.
Так і є, як каже Андрухович. І поезія не фастфуд. Вона потребує затриматися. Інколи треба і два рази, а може й кілька зупинок, щоб зрозуміти метафору. Я вже й не кажу, про те, з чого народжуються рима))
Але коли вона працює в тандемі з музикою - то інша справа. Загалом, для поезії потрібно зупинитися, вдуматись, відчути... Це квінтесенція переживань. А проза - вона легша, простіша, поступовіша зазвичай
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати