Отже, Лінда йде до Гаю Метафор, де будь-яка метафора перетворюється на реальність.

Маленький уривок:

Навкруги неї просто неба виступили обличчя – прозорі й знайомі: Магда, Бохмель, Шеметар навіть Клариса... Далі – риси більш розмиті, однак впізнавані: мама, тато, подруги... Усі, хто тримав її в обох світах. І раптом – порожнеча. Чітке, яскраве місце, де міг би бути Сашко. Ні злости, ні журби – лише факт, чіткий, мов вирізаний з паперу. Сльози набігли самі, але Лінда не дала їм волі. Вона кліпнула очима – й образи розчинилися, наче їх ніколи й не було. Тільки відчуття того порожнього місця лишилось у грудях, холодне й легке, наче крижинка. Мовби Снігова Королева їхала галявиною мимо неї, а вона мала нахабство глибоко вдихнути світ, частиною якого вона вже стала. Й крижинка незвіданого втрапила їй прямісінько у серце.

Щоб зануритися у магічний світ, тицяйте сюди Дванадцята й остання