"Наречена вічної зими"

"Наречена вічної зими" — цю казку я знайшла на платформі Bookoruk. Моя улюблена письменниця, здається, щиро радіє, коли я відшукую її тексти на різних платформах — такий собі тихий квест для близьких ;) (Жартую, звісно.) Але в цьому є щось дуже живе: ніби історія сама дозволяє себе знайти там, де ти готова її почути. 

Ні для кого не секрет, що Morwenna Moon— мій близький друг і наставниця, людина, яку я щиро люблю й поважаю. Але саме тому мені було важливо читати її нову книгу не очима дружби, а очима читача — уважно, повільно, без поблажок.

«Наречена вічної зими» увійшла в наші вечори дуже природно. Протягом тижня я читала цю казку перед сном своїй доньці — щовечора нове продовження, новий шматочок світу, який відкривався поступово.

Це історія про дівчинку, яка живе у світі людських страхів . Село, дядько й тітка, наперед визначене майбутнє — заміжжя, «як у всіх», тепло печі, що мало б зігрівати, але насправді душить. Кайса ніби присутня в цьому житті, але не належить йому. Її тягне холод, простір, тиша — те, чого бояться інші.

Зустріч із Сіверою, королевою зими, змінює все. Це не казкова любов у звичному розумінні — це впізнавання. Дотики між ними смертельні, небезпечні, заборонені самою природою світів, але водночас у них більше життя, ніж у всьому «теплому» людському існуванні, яке Кайлі нав’язували.

Ця казка не про вибір між добром і злом. Вона про вибір між чужим і своїм. Про сміливість відмовитися від життя, яке тобі визначили, заради життя, у якому ти можеш бути справжньою — навіть якщо ціна за це висока.

 Morwenna пише дуже тонко й чесно. Без страху торкатися складних тем, без спрощень, без пояснень «для зручності». Її текст не нав’язує — він дозволяє відчути. І можливо, саме тому ця історія так органічно звучить і для дитини, і для дорослого.

Після цієї казки не хочеться робити висновків. Хочеться просто посидіти в тиші — з відчуттям холоду, який виявився теплішим за будь-яку піч.

Для мене ця книга стала не просто історією. Вона стала спільним ритуалом із донькою, моментом близькості, який хочеться зберегти в пам’яті. І водночас — ще одним підтвердженням того, наскільки велика сила в справжній, чесній літературі.

Я написала це, бо деякі історії просяться бути озвученими. Не для публіки — для серця. І ця була саме такою.♥️♥️