Зимові мур-моменти!

Вітаю, любі читачки і читачі!

Ой, як давно я не робила цієї рубрики ❤️ До вашої уваги добірка солодких-солодких зимових моментів з моїх книг✨️ Обирайте смачненьке на вечір!

(І, звісно, запрошую до своєї історії в процесі “Родина до понеділка”)

Мур 1 (СПОЙЛЕР!!!):

— Я хотів сказати, що в тебе дуже гарні ямочки на щоках, коли усміхаєшся, — прошепотів.

— Ямочки? — Ехом повторила вона. — Ямочки… Он про які ямочки ти говорив.

Її вуста розцвіли в легкій усмішці, й чарівні ямочки показалися. Всеволод не втримався, щось штовхнуло його податися вперед. Взяв — і торкнувся губами ямочки.

Сам собі не вірив. Ніколи в нього так швидко не виходило з жінками, ніколи ще не втрачав глузд від тієї, кого третій день знає. До колишньої дружини три місяці придивлявся в соцмережах, перш ніж запросити на побачення. А тут ямочки — й на тобі, приїхали.

І якби ж то ямочками все закінчилося! Але ніт, його губи самі, без дозволу розуму попрямували далі — до її вуст.

Читайте книгу тут.

Мур 2:

— Швидко в ліжко. Грітимемо твої ноги.

— Я впораюсь сама.

— У мене для цього є особливий метод.

Меланія роззулась і в теплих вовняних шкарпетках почовгала у кімнату. Слухняно всілася на ліжко, як скерував Ярема, сперлася спиною на узголів’я і витягнула ноги.

Він сів навпроти, звісивши одну ногу з ліжка, а іншу зігнув у коліні як для пози лотоса. Під здивованим поглядом блакитних очей своєї фіктивної дружини узяв її ногу за щиколотку і стягнув шкарпетку.

— Серйозно? — засміявся. — У тебе ще теплі колготки знизу, і все одно змерзла?

Вона надула губи і спробувала висмикнути ногу, ображено пробубніла:

— Не чіпай, коли так смішно.

— Не смішно, просто очікував побачити тендітні оголені дівочі ніжки.

Не відпустив. Натомість стягнув і другу шкарпетку.

— Фу. Ти фетишист?

— У красивих дівчат мені подобається все.

— Що ти робиш?

Ярема підсунувся ближче, задер свій теплий светр і, піднявши “недостатньо спокусливі” ноги у колготках, примостив ступні Меланії прямо собі на груди.

— Ось так швидко зігрієшся.

Вона завмерла. Кліпала і боялася перевести подих. Серце у грудях гуділо, здавалося, наче зайвий вдих сколихне його ще більше, змусить завестися швидше.

— У тебе хіба там грілка? — спитала обережно, тихо, карбуючи кожне слово окремо.

— У мене гаряче серце.

— Судячи з твоїх “любовних подвигів”, воно у тебе якраз холодне.

— Останнім часом з ним відбулося багато змін.

Меланія подивилася на нього, а він подивився на неї. Блакить одного погляду зустрілася з блакиттю іншого, і обоє не могли перерватися, відвернутися.

— Які зміни? — прошепотіла на видиху.

— Незворотні. Але краще б їх не було.

Читайте книгу тут.

Мур 3:

Матвій обережно зняв бинт, приклеєний до живота тонкими лейкопластирами. Шрам під пов’язкою виявився сантиметрів вісім уздовж, ще був червоним і зі струпами, хоча шви вже зняли.

Йому коштувало великих зусиль зосередитися саме на шрамі, коли прямо перед очима такий тендітний, красивий дівочий животик найбільш спокусливої форми з можливих — не плоский і переораний пресом, а з легкою, ледве помітною оку округлістю.

Він важко ковтнув і змусив себе робити те, на що підписався. Узяв шматочок вати, вмочив у йод і обережно почав водити вздовж шраму, тоді — по місцях поперечних швів.

— Ой, — раптом інерційно зойкнула Дарина, коли його пальці чіткіше відчулися на її шкірі.  

Матвій по-своєму потрактував зойк.

— Щипає?

Перш ніж вона встигла відповісти, нахилився до її живота і легко подув на шрам. Його губи зупинилися за два-три сантиметри до шкіри. Дарина лише витріщилася, не в стані ні поворухнутися, ні щось сказати. Сироти розгулялися по всьому тілу, а серце загупало у вухах.

Якщо щось і пощипувало, то це його губи, які окремо від притомної частини голови мало не вирвалися вперед, щоб зовсім притулитися до її животика. Матвій відхилився і спитав:

— Пов’язка ще треба чи так залишити?

Чи то їй здалося, чи його голос трохи охрипнув.

— Пов’язка? А, точно… — розгублена, вона й сама забула, яка головна ціль цієї процедури.

Читайте книгу тут.

Мур 4:

— Тобі було б добре не працювати взагалі впродовж вагітності. Навіщо себе перевантажувати?

— Ти хочеш, щоб я померла з нудьги? — Обурююсь.

Ми якось непомітно доїли, столик тепер стоїть на підлозі, я тону спиною в подушках, а Орест лежить горілиць на іншому краю ліжка, у мене в ногах.

— Тобі не треба їхати? — Отямлююсь я і глипаю на електронний годинник на тумбочці.

Він ліниво переводить погляд туди ж і зітхає.

— Мене ніхто не чекає, квапитись нікуди. До того ж завтра субота, в офіс не треба, тільки в обід маю один діловий ланч.

— Все одно вже пізно…

— Хочеш спати?

— Та ні. — Стенаю плечима. — У тебе був важкий тиждень, напевно, ти стомлений і хочеш відпочити.

— Хочу. — Він тихо сміється. Говорить повільно, майже муркоче, заплющивши очі: — Але так зараз добре лежати, не хочу підводитись… Я полежу так трішки й тоді поїду, добре?

— Добре, — відповідаю, не зводячи з нього погляду.

Милуюся. Мій колишній чоловік лежить на моєму ліжку в сорочці і краватці, поклавши свою велику долоню на груди. Його грудна клітка здіймається вгору-вниз від розміреного, тихого дихання. М’язи обличчя розслаблені, тож риси здаються м’якшими, ніж зазвичай. Коли б він зараз так заснув, я змогла б годинами лежати й дивитися на його гострі вилиці, родимку на скроні чи горбик на носі.

— Оресте… — шепочу.

— Що?

— Якщо хочеш, можеш залишитися на ніч. В іншій кімнаті або вітальні.

— Добре. Дякую. Зараз піду у вітальню, — відповідає він, але не рухається і очей не розплющує.

Я влаштовуюсь зручніше, лягаю на бік і підкладаю подушку під голову. Доки не пішов у вітальню, дозволяю собі ще помилуватися рідними рисами чоловіка, який, виявляється, не став мені байдужим. 

Я завжди любила засинати поруч з Орестом. Його дихання діяло на мене краще за будь-яку валер’янку, за будь-яке снодійне. Не знаю, коли змикаю повіки, але прокинувшись посеред ночі від наполегливого поклику сечового міхура, застаю ту саму картинку — Орест й далі спить на моєму ліжку. Я не буджу його, тільки вкриваю пледом, вимикаю світло і засинаю знову.      

Читайте книгу тут.

Нагадую:

Найсвіжіші новини, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці