Цікаве з книги "Полювання на Місяць"

 Я повагалась і спитала:

– Скажи, як досвідчений мисливець, існує істота яка може переміщатись каналізаційними трубами і потрапляти в будь-яке місце? – і я підняла допитливий погляд на мисливця.

 Я побачила як його спина напружилась, це було помітно крізь цю чорну, тонку тканину, він зупинився і постояв мовчки, наче роздумував над чимось. А потім різко розвернувся, та подивися знов тим лякаючим поглядом на мене.

 Я сіпнулась і втиснулася в стіну. Йой! Ну чого мене тягне на пригоди на рівному місці? Зовсім я щось відчуття самозбереження втратила! Треба мовчати і не лізти не в своє діло, особливо знаходячись в Іншосвіті з кровожерливим мисливцем.

– А нащо питаєш? – спитав він, поглянувши на мене пронизливим поглядом.

– Єм… це довга історія… – знітилась я, опустив погляд на свої руки.

 Сова підняв світлу брову та демонстративно підійшовши до підвіконня всівся і сказав:

– Добре, я якраз нікуди не поспішаю, – і знов дивиться своїми принизливо синіми очима на мене.

 Я видохнула та розповіла йому про дивну смерть бабці. Про вбивства в місті і мої здогадки про маніяка.

 Я подумала, що він розсміється і назве мої роздуми дурнею. Але Сова слухав мене уважно, лише відвернуся у вікно дивлячись задумливо на зоряне небо.

 Під місячним світлом він здавався ще гарнішим, а його довге волосся наче саме сяяло місячним світлом. І зараз він не лякав, а напрочуд притягував.

 Може, якби не любила Марко, то вже б закохалася в цього красеня. А так лиш помилувалась, щоб відволіктись від похмурих роздумів і все.

– То що? – перепитала я, бо щось почала сумніватися, а чи не вигадую я.– Бо навіть демони не можуть просто так потрапити в дім людини та будь-яка нечисть.

– Боюся, те що я скажу, тобі не сподобається, – сказав якимось неоднозначним тоном мисливець.

– А ти кажи, а я сама вже вирішу.

----------------------------------------------------------------------------------------------

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827