Що є моє тіло. Це засіб для поглинання та виділення речовин. Я механічний організм для задоволення, який переписує памʼять зі старої флешки на нову. Я хочу зберегти відчуття першого поцілунку, порізу на долоні від подорожника, усмішки друга коли той вкрав яблуко на базарі, муркотіння кішки у мене на грудях, бриз холодного водоспаду на щоках, смак бабиного пляцка з родзинками, біль у серці коли мені сказали що не люблять. Здається біль сильніший за будь-які відчуття, і я не хочу його втрачати. Адже біль робить мене людиною. Я не дам пропасти цим відчуттям, навіть усвідомлюючи, що я не з плоті та крові. На моїх очах нагортаються капельки солоної води й вони течуть до підборідку де збираються в більшу бульбашку. Чи варто мені боротися за ці згадки. Варто! Я помру й народжуся тисячу разів, щоб знову відчути біль. Болить, значить я живу. Хочу родзинок

До речі, нові частини книжки "Н20" вже доступні для читання ☘️