Цікаве з книги "Полювання на Місяць"

Вітаю! У нормальних героїнь домашні улюбленці: песики, котики, дракони. А в моєї балакучий, зубастий гриб на ім'я Акакій.

  От коли я поїла, то нарешті змогла заснути. Але сон який прийшов згодом змусив мене злякатися. Бо мені снилася ще наче жива бабуня. Вона на кухні, різала хліб, стоячи спиною до раковини, а з тієї почало вилазити щось темне, наповнювати її і переливатися за край, поступово формуючи людський силует.

 Вона різко розвернулася і побачивши це, чогось не злякалась, а сказала похмурим тоном, що чекало те.

 Вона жбурнула ніж в те, але воно відхилилося, і ніж пролетів повз. Тоді бабця сказала, що воно більше нікому не завдасть страждань. І щось дістала з кишені, затиснула в руці і раптом вдарило сліпуче світло.

 Я заволала від жаху та болю, бо не хотіла, щоб бабуся вмирала. Я хотіла це все зупинити, але не могла.

 Згодом я прокинулася від власного крику.

 А потім двері в мою кімнату з гуркотом вибило, виявилося це зробив ногою мисливець, який влетів  в кімнатну зі пістолетом і роззирався, наче шукав небезпеку.

 Навіть Акакій злякався та пискляво заверещав, сховався за мною.

– Що? Що сталося? Чого ти кричала? – спитав Сова.

– Мені наснився страшний сон…– відповіла розгублено я, прикриваючись ковдрою.

– Сон? І через таку дрібницю треба так волати? – здивувався мисливець, неохоче ховаючи зброю в кобуру, що була на портупеї на стегні.

 Взагалі, коли я віддихалася та увімкнула світло, то побачила що мисливець хоча без свого чорного плащу, але вдягнут в той одяг в якому ми потрапили сюди. Якийсь занадто облягаючий костюм без рукавів, а зверху портупеї обіймали широкі груди та стегна. Цікаво, він так звабливо одягається спеціально, щоб нечисть була спокушена його принадами та втратила пильність, щоб її легше було перемогти?

 Але якраз присутність мисливця, трохи перемкнула мою увагу з того жахіття, що мені наснилося. І моє серце змогло перестати калататися, наче хотіло зламати ребра. Я розгублено прокліпалая і відповіла.

– Вибач…мені просто наснилася жахлива смерть бабусі…– і я опустила очі долу, мене почало трусити, я закуталася у ковдру.– Сон був дуже реальний і мені було сташно і боляче.

– А…навіть так…тоді мабуть…логічна така твоя реакція. Значить…сни це наче реалістичні галюцинації? – спитав він.

– Не зовсім…сни сняться, коли ти засинаєш, а галюцинації бувають і днем під впливом галюциногенних речовин чи марень. Тобі хіба не сняться сни? – здивувалася я, зім’явши нервово спітнілими руками ковдру.

– Ні, – відповів мисливець, намагаючись приладити двері на петлі, але вони знов впали, ледь не зачепив його ногу, мисливець кумедно відскочив в бік, піджавши ногу, на яку ледь не впали двері, він зараз виглядав наче лелека.

 Акакій побавивши це почав хіхікати і щось пропищав.

– Що? Що ти там бовкнув? Сам ти рукосрак! – обурився Сова, гримнув на Акікя, той показав язика, мисливець хотів пнути гриба, але той помахавши шапочкою відлетів геть, – Гей, ти що притягла з собою цього зубастого гриба?

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827