Надихнув блог авторки Айсі Дори про справжні відносини із свекрухою. І я замислилась над тим, що вже давно зауважила. Не секрет, що наша творчість тут - загалом втілення своїх мрій, принаймні у відповідних жанрах. І от виходить так, що в центрі закохані головні герої, а близькі їм люди часто просто відсутні. Героїні - сироти, нелюбі дочки холодних батьків або недбалих батьків... А вже батькам чоловіка як дістається! Дуже невеликий процент авторів все-таки ставиться до батьків позитивно. З друзями трохи інша ситуація, краща. Але багато варіантів, де і їх немає.
Спочатку я списувала це на те що, ну кому цікаво читати про відносини з мамою( хіба що їй потрібна операція, завдяки чому г героїню можна запхати в якесь сексуальне рабство)) Чи дітьми ( достатньо намітити їх десь там в майбутньому) А як нецікаво, то простіше усунути непотрібного персонажа.
А от вам було би цікаво читати книгу, де головних героїв більше? Чи присутність сім'ї більш відчутна і не для фону, а для того, щоб збагатити історію, зробити її глибшою? А може, зустрічали такі?
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ б таку прочитала з нормальною родиною і їх взаємовідносинами)
Ганна Літвін, ♥️Ну, ваша Ліва досить-таки жива і своєрідна, хоч і другорядна. Та й інші герої другого плану цікаві
Розділяю з вами ваше спостереження. Кілька років тому сказала б, що другорядні головні герої (хай вже простять мене філологи за таке поєднання), у вигляді родичів/друзів не цікавили б мене. Та зараз - навпаки. Бо, по-перше, стосунки з близькими - це один з ключових факторів повністю уявити темперамент ГГ, а, по-друге, це ж цікаво, навіть з психологічної точки. А якщо ще й зробити тих другорядних героїв теж з родзинкою.. :)
Сподобалося зараз робити сюжети, де в романі запускаю самостійні лінії життя другорядних героїв. Не цілком, бо це може заплутати, але певні ситуації описую, ніби непогано.
Тому так, мені було б цікаво)
Asashell, ♥️
Так, так і ще раз так!) Я взагалі обожнюю книги, де можна відчути цей вайб сімʼї) Намагаюся робити це і в своїх книгах теж) Але все одно вони лишаються другорядними героями, хоча і отримують потім свої книги ❤️
Mary J, ♥️
Все залежить від ідеї і задуму твору
Я люблю життєві книги, де є все. В принципі і пишу такі) Друге питання в тому, що іноді характер другорядних персонажів важко виокремити, зрозуміти. Вони ніби ховаються від письменницького ока.
Дієз Алго, Половина першої книги написана)))
Коли немає батьків, завжди історія глибша. Так як ГГ проходе усі етапи життя сам. У мене чомусь, 50 на 50. Відносини з батьками, на пряму впливають на наше життя. Тому думаю, і в більшості історій це показово. Я як психолог працювала з різними випадками, але точно скажу одне, що батьки - це певний фундамент особистості. Тому можливо мало хто, пише заме про гарні відносини.
Дієз Алго, А потім він же стає не самотнім?))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати