Завершення зимової історії про рятувальників

Всім привіт. Сьогодні завершилась новорічна історія книги "Сім'я 101".

Фрагмент глави: 

Коли всі привели себе до ладу, зайшли на кухню, де дівчата тільки почали готувати вечерю. Марина подивилась на все:

— До Нового Року залишилось всього шість годин, а у нас нічого ще не готово. А так хотілось, щоб все було ідеально.

Женя подивився на неї:

— Я готовий допомогти з приготуванням, звісно, коли вип’ю гарячого чаю.

— Я теж готовий допомогти, — сказав я та подивився на хлопців.

— То що, — Діма потер руки, — вип’ємо чаю та будемо допомагати дівчатам?

Всі погодились, навіть Олег, який тікав від бабусі з приводу цього.

Тож Марина приготувала всім чай. Почалась розмова про мене та про мого колишнього напарника. І відповідь Віки здивувала всіх:

— Коли дізналась про цю історію, так і захотілось покласти на лопатки цього чоловіка. Шкода, що він був далеко від нас.

— Ти покласти його на лопатки? — запитав зі скепсисом Олег.

— Уяви собі. Я можу.

— Та щось слабо віриться.

— Перевіримо?

— Пфф, давай, — Олег встав з дивану, а Віка поставила чашку на поверхню.

— Підходь до мене, якщо ти безсмертний, — сказала Віка, а всі почали сміятись.

Олег підійшов до Віки з посмішкою людини, яка впевнена, що це просто жарт.

— Обережно, — кинув він, — я важкий.

— Не проблема, — спокійно відповіла Віка.

Вона стала навпроти нього, ніби нічого особливого не відбувається.

— Дивись, — встиг сказати Олег, — якщо що, я…

Договорити він не встиг.

Все сталося за кілька секунд.

Віка зробила крок ближче, легко перехопила його руку, трохи розвернула корпус — і різко, але чисто змістила центр ваги. Олег навіть не зрозумів, у який момент підлога опинилась надто близько.

— Ай… — вирвалося в нього, коли він уже лежав на спині, дивлячись у стелю.

У кухні запанувала тиша. Потім хтось тихо присвиснув.

— Що це було?.. — повільно запитав Діма.

Віка відступила на крок і простягнула Олегу руку.

— Дзюдо. Базовий прийом.

Всім спокійної ночі. Бережіть себе та рідних.