Додано
12.12.25 20:06:14
Вуличні перегони,від ненависті до кохання:знижка ❤
Зустрічайте першу знижку на палку історію від ненависті до кохання з вайбом вуличних перегонів❤️
"Алгоритм заперечення"
https://booknet.ua/reader/algoritm-zaperechennya-b438506?c=4775202&p=1
❤Ловіть уривок❤
— Дай мені ключі від Мерса, — вимовила, вже не вагаючись.
— Вирішила так мені завадити?
— Ні. Заїзд буде. Та за кермом буду я.
Його чорні очі спершу спалахнули подивом, а вже за мить — справжнім шоком. Б'юся об заклад, він не повірив почутому, а коли збагнув, що це не жарт — подивився на мене, як на божевільну.
— І не думай, — охрипло відповів, похитавши головою. — Забула, чим закінчилися твої останні перегони?!
— Авто — не мотоцикл, — аргументувала, знизавши плечима.
— Ні… Ні, Аві. І не проси. Це абсурд!
— Я зможу, Арте. Просто довірся. Чорт, — нервово закусила губу, — ну, хочеш, я пообіцяю, що виплачу тобі вартість авто, якщо програю його?
Так, ризиковано. Але я була впевнена. На всі сто.
— Ти не програєш, бо не поїдеш, — відрізав він і відвернувся.
Тоді, підкоряючись бозна-яким інстинктам, я підняла руки, поклала їх йому на обличчя і таким чином змусила повернути погляд на мене.
— Будь ласка, — повільно промовила. — Уяви, як його то́ркне, коли він програє саме мені. Я хочу це побачити. Мрію про це.
Так, маніпулювала. Але яка ситуація — такі й методи.
— Аві, у нього досвіду…
— У мене теж. Повір.
Я не брехала. Два місяці тому я пройшла курс екстремального водіння, на якому інструктор заявив, що в мене талант ладнати зі швидкими автомобілями. Я й сама це відчувала, тому тут і зараз була настільки в собі впевнена.
— Обіцяю не сперечатися з тобою і бути наймилішою дівчинкою, якщо дозволиш мені це зробити, — вирішила "дотиснути", так би мовити.
— Не обіцяй того, що не зможеш виконати, — Самборський легко всміхнувся.
І це вже був гарний знак.
— Арте, годі думати. Так чи ні? — черговий раз прокричав “всім зрозуміло хто”. — А ти, Авроронько, якщо твій бос таки наважиться, не хочеш поїхати зі мною в салоні? Будеш моїм талісманом.
— Бачиш? — звернулася до Артура, навіть не обертаючись до недоумка. — Ми повинні назавжди показати йому його місце.
— Я… — почав він, але неочікувано замовк.
Замість продовження — взяв одну мою руку, опустив і вклав в неї ключ від авто.
Так!!! Чорт забирай, так-так-так!
Ось тепер буде весело!
— Вирішила так мені завадити?
— Ні. Заїзд буде. Та за кермом буду я.
Його чорні очі спершу спалахнули подивом, а вже за мить — справжнім шоком. Б'юся об заклад, він не повірив почутому, а коли збагнув, що це не жарт — подивився на мене, як на божевільну.
— І не думай, — охрипло відповів, похитавши головою. — Забула, чим закінчилися твої останні перегони?!
— Авто — не мотоцикл, — аргументувала, знизавши плечима.
— Ні… Ні, Аві. І не проси. Це абсурд!
— Я зможу, Арте. Просто довірся. Чорт, — нервово закусила губу, — ну, хочеш, я пообіцяю, що виплачу тобі вартість авто, якщо програю його?
Так, ризиковано. Але я була впевнена. На всі сто.
— Ти не програєш, бо не поїдеш, — відрізав він і відвернувся.
Тоді, підкоряючись бозна-яким інстинктам, я підняла руки, поклала їх йому на обличчя і таким чином змусила повернути погляд на мене.
— Будь ласка, — повільно промовила. — Уяви, як його то́ркне, коли він програє саме мені. Я хочу це побачити. Мрію про це.
Так, маніпулювала. Але яка ситуація — такі й методи.
— Аві, у нього досвіду…
— У мене теж. Повір.
Я не брехала. Два місяці тому я пройшла курс екстремального водіння, на якому інструктор заявив, що в мене талант ладнати зі швидкими автомобілями. Я й сама це відчувала, тому тут і зараз була настільки в собі впевнена.
— Обіцяю не сперечатися з тобою і бути наймилішою дівчинкою, якщо дозволиш мені це зробити, — вирішила "дотиснути", так би мовити.
— Не обіцяй того, що не зможеш виконати, — Самборський легко всміхнувся.
І це вже був гарний знак.
— Арте, годі думати. Так чи ні? — черговий раз прокричав “всім зрозуміло хто”. — А ти, Авроронько, якщо твій бос таки наважиться, не хочеш поїхати зі мною в салоні? Будеш моїм талісманом.
— Бачиш? — звернулася до Артура, навіть не обертаючись до недоумка. — Ми повинні назавжди показати йому його місце.
— Я… — почав він, але неочікувано замовк.
Замість продовження — взяв одну мою руку, опустив і вклав в неї ключ від авто.
Так!!! Чорт забирай, так-так-так!
Ось тепер буде весело!
Залишилося всього декілька годин!
Не проґавте:)
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати