Уривок з есе-післямови Рей Бредбері до книги "451 градус за Фаренгейтом"
це божевільний світ, і він стане ще божевільнішим, якщо ми дозволимо меншинам — карликам чи велетням, орангутанам чи дельфінам, ядерним фанатикам чи захисникам води, комп’ютерним ентузіастам чи неолуддитам, дурням чи мудрецям — втручатися в естетику. Реальний світ — це поле гри для будь-якої групи, де можна створювати або скасовувати закони. Але кінчик носа моєї книги, моїх оповідань чи поем — це межа, де закінчуються їхні права й починається моя територія, мої правила. Якщо мормонам не подобаються мої п’єси — нехай пишуть власні. Якщо ірландці ненавидять мої дублінські історії — нехай орендують друкарські машинки. Якщо вчителі та редактори шкільних читанок вважають, що мої зуболомні речення ламають їхні молочні зуби — нехай жують черствий пиріг, змочений слабким чаєм їхнього власного безбожного виробництва. ...
...Отже, не ображайте мене своїми планами обезголовлення, відрубування пальців ... для моїх творів. ... Я не ляжу покірно на полицю, випотрошений, щоб стати не-книгою.
Усі ви, судді — назад на трибуни. ...Це моя гра. ..
І ніхто не може мені допомогти. Навіть ви
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗараз в Європі стикнулися із схожими проблемами.
Ідея мультикультурності передбачає повагу до всіх культур, але візьмемо умовну "західну культуру" свободи жінок і тойже мусульманський шаріат, проблема в тому, що вони по своїй суті когерентні. Тут не можна поважати обидва, оскільки вони заперечують одне одного.
Питання особистого вибору тут стає наріжним каменем, але саме співіснування є під великим питанням.
По темі - обмежувати авторів не варто. Най хоч так випускають пару. Часто це може дати зрозуміти всю безглуздість деяких ідей.
Творчість дає можливість хоч і завуальовано, проте досить тонко передати настрій і проблематику епохи. Це як і самосатира так і єдиноможливий варіант обійти цензуру, зайти за ті буйки і подивитися що буде, з можливістю відкату назад.
Тут правда варто зазаначити, що митець при тому має бути щирим перед собою і читачами.
Та це ще не гарантія. Він має мислити твором.
Якщо він думає, тобто його розум захопила концепція, він лише шукає факти підтвердження власної думки. Якщо мислить - то він в якому розумінні відкриває щось нове для себе.
Читач при цьому залишається задоволеним свідком маленького дива, що і є творчість.
Вадим Сухобрус, Єдине на чому зійшлися - що ми молоді та юні))
Та ні, не згоден.
Я зараз, умовно, напишу книгу, де буду закликати бити жінок, вішати чорних, спалювати євреїв, душити християн, топити дітей і гвалтувати собак. Але це буде ТІЛЬКИ моє право? Чи почну розганяти божевільний псіоп про Великий Потоп 2, на якому люди повтрачають гроші, ресурси, здоров'я. І це також тільки моя справа?
Банальний приклад - я шкаф 2х2 метри. Стану в єдиних працюючих дверях трамваю на депо. І що, усю поїздку я буду наче ВІП персона? А що, нікого ж не ображає)
І критика, і цензура має бути. Просто усе має бути в балансі.
Багато комарів - погано. Немає комарів - ще гірше.
Так у Китаї з горобцями було)
Zinkevych Ihor, Смішно, що отам нижче ви казали про наївність)))
До речі, щось ви не відповіли по тейку "що таке пропаганда", а лише сильніше почали тиснути свою нежиттєздатну теорію про "неможливість альтернатив", хоча ніхто, окрім вас, про це не казав. Кумедно))
Кожен поважаючий себе автор має хоча б раз створити на Букнеті політ-срач)))
Люблю "Вино з кульбаб"
У всіх були свої недоліки. Хоча є авторське право, авторський світогляд, але є ще сенси та висновки. Твори його дуже багатозначні, глибокі місцями до нестями... Але! Як є право автора бачити як бачити, так, мабуть, є в читача. Іноді хтось випереджає час, іноді хтось дає чудовий зріз епохи. Не знаю, що саме вкладалось в це повідомлення блогу, тема не дуже розкрита. Ще одна заява на кшталт - це моє, моє, моє золотко...?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати