Містика... реальна? Що скажете?

Я спептик! Я, бляха, скептик! Ржу!!! Бо так хіба буває, щоб скептика містикою частенько "балували"?! Буває?

Містичний випадок під час роботи над твором "Круки" ... або історія, сюжет якої переслідував мене у снах, доки я не записала його.

Бувають історії, які ми вигадуємо.

А бувають такі, які самі приходять до нас.

Саме так було зі мною. Все почалося зі сну, що повторювався майже щоночі. В ньому я їхала на велосипеді по грунтовій дорозі. Колеса злегка втопали в білому піску. Зліва ліс, зправа - пшеничне поле, з волошками та маками. Повітря дрижало від спеки. В якусь мить я помітила, що небо не блакитне, а якесь рожеве... як рожеаа сіль. І цей відсвіт падав на все довкола, як фільтр рожевих окулярів.

А далі... лисий пагорб. І це відчуття... ніби ти впізнаєш... А на пагорбі воно - дерево. Я видираюся до нього. Торкаюся чорного стовбура. Знаєте, це було цілком реальне відчуття чорної, обгорілої, шершавої кори під пальцями. А під корою пульсація. І це зачаровує... а тоді лякає. Дивлюся вгору.  Лиса крона з трьох нілок, що стирчать у небо, як вила. А тоді каркання двох величезних круків... я чітко знала, що вони - сторожа.

Під пагорбом, між чорного коріння дихав змій... 

Спочатку я лише дивувалася повторюваності сну, що поступово, зовсім помалу, доповнювався.

Через кілька тижнів зрозуміла, що сон не відпустить, доки не буде написаний.

І коли я записала — тієї ж ночі мені наснилася жінка...

Вона запитала мене:

«Чи не від Чортових Вил ти йдеш?..»

Вона розповіла мені історію дерева. Після дописання сон більше не повертався.

Ця історія мені здавалася абсурдною, відверто не подобалася і довго лежала на поличці з записами (кілька років). Доти, доки одного разу я не поїхала на чергову велопрогулянку. Як справжня інтровертка - сама. І ось... Їдучи грунтовою дорогою, між лісом та полем, я побачила під колесами білий, перемитий нещодавніми дощами і висушений розжареним сонцем пісок. А надімною пролетів крук. І голосно закаркав. Гаряче повітря дрижало над полем, як рожеве марево... І за мить я гнала додому з таким "зАпалом", що напівшляху у мене злетіла цепка. 

    Повернувшись додому я дістала текст і доопрацювала, як годиться. І це не наймістичніша подія з тих, у які мене доленька товкла носом так, що розум сам просився до психотерапевта)

А у вас в житті траплялися містичні події?