Сьогодні продовжу знайомити вас з книгою «Примарна надія».  

✨♥️✨

Планета Сат-Тана, розташована у системі Малькар, була прозвана екіпажами кораблів "Сатаною". За наявними даними, на ній неможливо вижити. Але Єлизавета Лон у барі «Сицилія» впевнено заявила, що саме там відбуватиметься модернізація кораблів контрабандистів для виконання небезпечної та вкрай ризикованої місії.

Її заяві не повірив ніхто. Ні капітан «Мародера» Сивий, ні його помічник Хан. І навіть Джон Картер пропустив її слова повз вуха, вирішивши, що Ліза не хоче завчасно розкривати свої карти.

✨Кораблі контрабандистів вирушили до системи Малькар. І не знайшли там нічого.✨

Тепер весь екіпаж «Мародера», як і команди «Бродяги», «Занози», «Сивуча», орбітального «Лихача» та навіть яхти «Шустрик», що йшли поруч, напружено вдивлялися в кожен куточок системи Малькар, сподіваючись відшукати заховану базу. Шукали — і не знаходили.

Джетта, не відриваючись від консолі з мерехтливими індикаторами, скептично хмикнула:

— Сенсори кричать про бурю на Сат-Тані. Ні даних про рукотворні об’єкти, ні старих маяків — нічого. Порожнеча і пилова завіса.

✨Але Єлизавета Лон впевнено вказувала на планету. Здогадалися, хто мав рацію?✨

Прямо під ними, в одній із ділянок буремного хаосу, штормові вітри почали відступати. Піщана пелена, яку, здавалося, ніщо не могло розігнати, повільно осідала, поступаючись місцем дедалі яснішому простору. Помаранчевий туман розсіювався, і погляду відкривалося темне бездонне провалля — ніби сама планета розверзла пащу.

На містку «Мародера» пронісся шок.

Вакс і Федорович втупилися в екран, забувши про прилади. Джетта, завжди спокійна, судомно вчитувалася в дані сенсорів — апаратура божеволіла, не в змозі обробити такі різкі зміни. Лише одна людина зберігала повний спокій.

Єлизавета Лон. Вона просто спостерігала. Бачила це вже не раз. Перетворення Сат-Тани не лякало її. Воно — заворожувало.

✨♥️✨