Вітаю!

За святом, мої любі! 

Запрошую до оновлення історії Інни Тимофія та малого Тараса.

❄️❄️❄️

За розмовами помили посуд і тільки набрали глінтвейну та хотіли йти до каміна, як дзвонить домофон.

Набравши повні легені повітря, видихаю його і зиркаю на сина.

— Ну, от кого ще чорти принесли на ніч.

Тарас, лише знизавши плечима, йде.

— Я до каміна, а ти глянь, хто там.

Примружуюся — поведінка сина видалася мені дивною, але все ж йду до домофона. Натискаю кнопку і… о ні. Там мій сусід. Роздратовано видихаю. Ну, що тобі ще потрібно?

— Слухаю! — холодно кидаю.

— Доброго вечора, Інно Романівно! Ви не скажете, що напроти ваших воріт, посеред дороги, робить здоровенний сніговик?

Закриваю очі і стискаю вилиці. В умі вже волаю: Тарасе, тобі кранти, най но я до тебе дістануся.

Книга тут...

Приємного читання!