Принцеса мого коханого шефа — у передплаті!

Вітаю, любі!!

Сьогодні на роман "Принцеса мого коханого шефа" — відкрито передплату! 

Безмежно вдячна всім, хто залишається зі мною та героями! Ваша підтримка дуже важлива!

✨✨✨

Не встигаю нічого сказати, бо мене випереджає Арсен.

— Мені прикро, Аліно Володимирівно, що вам довелося пройти цю перевірку, але вкотре повторюю — це була необхідність. Я не можу допустити, аби Лея залишилася сиротою при живих батьках...

Слова Вернера звучать надто впевнено та переконливо. В них немає нахилу на жалість чи щось інше, і саме це привертає мою увагу. Його незворушність ще більше захоплює мене, але я просто мовчу. Боюся щось сказати, розгубилася і почуваюся мов дівчисько.

— Аліно Володимирівно, тепер ви знаєте правду, — порушує паузу Вернер. — Я розумію вашу образу та обурення, ви маєте на них право...

Книга тут...

Приємних емоцій! 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
05.12.2025, 22:32:55

❤️❤️❤️❤️

Лія Тан
06.12.2025, 08:56:05

Лана Рей, Спасибі!♥️♥️♥️

avatar
Лірія Маєр
05.12.2025, 14:48:53

Вітаю)

Лія Тан
05.12.2025, 15:01:08

Лірія Маєр, Щиро дякую!♥️♥️♥️

Інші блоги
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
"Кохання в овертаймі": повернення Кирила
— Я бажаю тобі удачі. — Я навіть чую її голос. Невже у мене почалися галюцинації?! Але я опускаю свій погляд і справді бачу її: милу й усміхнену у моїй сорочці з номером «9». — Дякую, але вона мені не знадобиться,
Рік на Букнет.
Всім привіт! Трохи із запізненням, але вчора виповнився рівно рік, як я автор на Букнеті. Ну що ж, згадаймо, як усе починалося. Але спочатку я хочу подякувати своїм читачам. Безмежно вдячна вам за те, що читаєте та коментуєте!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше