Тихої ночі!

Історію Інни та Тимофія — оновлено!

❄️❄️❄️

— Тимофію Вікторовичу, там ваша сусідка вас кличе.

— Щоо? — протягує Христина, її очі ледь не вивалюються з орбіт. — Сусідка кличе?! Що у тебе з нею? Мене тільки тиждень не було... То ось чому ти її мені у приклад ставив... Ти кретин останній. Зараз я поговорю з цією адвокатесою. Я їй розкажу, як до чужих чоловіків чіплятися. — Розвернувшись, Христина йде вниз, а я кидаюся за нею.

Дивно, що моя сусідка мене кличе. Що їй потрібно? Невже прийшла звинувачувати мене у вчорашньому падінні?

Поспішаю за Христиною, адже я не хочу, аби вона накидалася на сусідку зі своїми божевільними припущеннями. Мені точно буде соромно за них.

Опиняємося в прихожій, як раптом дзвонить телефон дівчини. Вона виймає його, і я встигаю побачити, що дзвонить Запісоцький. Мене пересмикує. Невже тепер вона і далі стоятиме на своєму та намагатиметься впарити мені брехню за правду?

Дівчина скидає дзвінок, і ми просто дивимося одне на одного з хвилину, а далі я, розвернувшись, йду. Христина наздоганяє мене на сходах і, схопивши за руку, заявляє:

— Ти до неї не підеш...

Забираю свою руку, відмахуючись.

— Тебе забув спитати.

Впевненою ходою прямую зі сходів. Нервую, бо спинним мозком відчуваю — скандалу таки бути.

Книга тут...

Приємних емоцій!