Цікаве з книги "Полювання на Місяць"

Громожар, подивися вбивчим поглядом поверх моєї голови на Сову.

– Я не можу з вами піти...бо краще полетіли…– і він відпустив мою руку, та засяяв.

 Я відійшла, прикрив очі, бо дуже сліпило, а коли відкрила до не повірила очам – бо побачила гігантського змія з лапками та крилами, покритим пір’ям.

 

– Так ми доберемося швидше, – радісно повідомив цей палаючий змій.

 

 Ой, мамцю, куди ж мене занесло і з ким доводиться мати справу?

 Цей змій-звабник галантно підставив нам з Віолою пухнасте крило, я допомогла їй забратися, потім залізла сама. На дотик пір’я змія було тепле та ніжне.

 Мисливець не дуже радів такому стану речей, Громожар мабуть також – бо зарано підняв крило і мисливцю довелося в останню мить застрибувати.

 Потім коли летіли, то «випадково» змій ледь не скинув мисливця. Але той чіпко тримався істоти, як блоха собаку.

 А от мені сподобалося летіти, бо образу запанувало відчуття свободи – нічого не стримувало і не давило. Лише безкрайнє небо навколо.

 Віола радісно верещала і сміялась, розставляючи руки, як крила, я її тримала за талію, щоб вона не впала.

 А змій нас радував ще більше роблячи всякі фінти, але досить обережно, щоб ми не впали, здавалось якась невидима сила тримала нас з мавкою.

 І дивлячись вниз я бачила дивовижні міста, де були будинки чудернацької форми з сяючими вершинами.

 Я відчувала невимовний захват.

 А потім ми плавно знижувалися і в мене аж душа, здавалося вирветься, і полетить слідом за вітром, що вдарив у обличчя.

 Громожар приземлився і нас вже чекала невисока з зеленуватою шкірою жіночка з дивним головним убором, що задумливо смакувала якусь гілочку.

 Ми з Віолою змогли з легкістю спустилися, бо Перелесник галантно опустив крило на землю, наче трап в літака, а сам приліг. А от наш світловолосий мисливець гарненько так звалився обуренною купкою в якійсь кущ схожий на троянди. Пролунав тріск та щось схоже на лайку.

– Йой, ти як? – спитала я у цього нещастя.

 А зблизька вже побачила, що кущ-то з шипами. Мабуть, боляче на таке гостре падати.

 Кущ обурено зашарудів та відповів скрізь стислі зуби:

– Все добре, я живий.

– Ой, як шкода… – відповів Громожар.

 Я на нього невдоволено озирнулась і той зробив одразу співчутливу гримасу.

– Ой, в сенці шкода, що впав…– і Перелесник закліпав невино прекрасними оченятами.

– Бабцю! – зраділа Віола побачивши ту поважну незнайомку.

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Чоловіки його кола не благають?
Ліана різко повертається до дверей, накидаючи плащ на плечі. Гордість і образа зараз ведуть її вперед — геть із мого дому. Але вона кохає мене, я це знаю! Кохає так само сильно, як і я її, з того самого проклятого моменту,
Челендж «вибір факультету»
Автори, зізнавайтеся, хто з вас хоча б раз замислювався, на який факультет Гоґвортсу потрапили б герої ваших книг? А тут ще й новий серіал про Гаррі Поттера наближається! Тож пропоную трохи побешкетувати й відправити наших
Челендж "вибір факультету" дістався Дракайни
Побачила челендж із розподілом книжкових персонажів за факультетами Гоґвортсу у чудової Елани Чунту й вирішила теж долучитися! Отже, після невеличких роздумів всі розбилися на команди! Team Gryffindor — Джеймс,
Передплата на охоронця і "Навчи мене цілуватися"
Книга “Під захистом його пристрасті” надійшла у передплату. Зараз якраз найнижча ціна, а в книзі найцікавіші події❤️ – Мирославо, сонечко, якщо ти ще раз утечеш з дому, я тебе приб'ю, – процідив Рома,
Новинка — "Чари дракона. Мольфарська академія"
Чари дракона. Мольфарська академія читати на букнет Іноді доля дарує дивовижні сюрпризи. Я, звичайна студентка з Києва, потрапила у чарівний світ, населений неймовірними істотами — мавками та русалками, домовиками
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше