Що надихає мене, і звідки беруться ідеї для сюжетів.

На це питання мені доволі складно відповісти, адже немає чогось конкретного, чи постійного, що мене надихає. В один момент я можу не знати, що писати далі, але займаючись своїми буденними справами, мені в голову може прийти блискавична ідея. І зазвичай мені не приходить цілий сюжет в голову. Спершу я придумую назву книги, потім думаю про що може бути ця історія, і згодом долаю в неї барв. Наприклад зараз в мене є база, пару пунктів того, що ще має бути далі в книзі "Швидкість кохання", але більшість всього вже приходить в голову, коли я вже пишу. Мене надихають люди поряд, різні історії з життів, вигадані історії. Я дуже люблю перебувати в своїх думках та слухати музику, і це також відіграє велику роль. Назва і сюжет до наступної книги (яку я подавала на конкурс, який на жаль не виграла) мені спала на думку, коли я слухала пісню Леді Гаги. Ще в мене є ідея для книги, яка буде після цієї, що подавалася на конкурс. В мене є лише поки назва, але я вже приблизно знаю про що вона буде.

В житті я багато розмовляю. Всі люди, які поряд до цього вже звикли. Я багато говорю, і відповідно багато пишу. Для мене немає проблем гарно й чітко сформулювати свою думку, розписавши її на пару сторінок.

Ще велику роль відіграє прожитий досвід. Так, мені ще поки 19 років (вже скоро 20), але я прожила достатньо в своєму житті. Коли я писала книгу "Врятуй мене, якщо зможеш" я намагалася донести жінкам та й дівчаткам, що не потрібно терпіти погане ставлення до себе. Потрібно не боятися просити про допомогу, і нам не потрібно боятися ту допомогу надати. Мудрість, яку я подаю в свої книгах – мій пережитий досвід. (Звісно й не тільки).

Я по життю дуже мрійна особистість. Тому придумати і нафантазувати якусь романтичну історію для мене не складає проблем.Єдина проблема зараз в тому, що в мене не завжди є час писати. Я розумію, що в мене є вихідні, і деколи дуже хочеться відпочити, а не писати розділ. І я за це себе дуже сварю. Бо я розумію, що є люди, які читають, і які чекають на продовження. Тому я стараюся писати кожен день по пару хвилин. Зараз моя голова, на жаль, забита особистими проблемами, переживаннями та роботою.

Я обожнюю писати, і обожнюю, коли хтось читає. Мене дуже надихають коментарі до розділу. Коли людина висловлює свою думку щодо якогось моменту – це найкраще, що може бути. Бо тоді я розумію, що пишу не просто так. А пишу для когось. Для Вас!❤️ Тому, буду дуже вдячна, якщо ви будете читати, писати свої враження та з терплячістю очікуватимете на новий розділ❤️