Начиталась я за два дні челенджів. Так класно, що автори не бояться розкрити себе). Ось так ідеш по вулиці і ніколи не здогадуєшся, чим саме займається людина, що йде тобі на зустріч.
Знаєте, ще в тому році, мені було якось страхітливо розкривати своє - Я. Тихими вечорами і ночами, коли ніхто не бачив, я мовчки писала. Я не могла розповісти навіть найближчим людям, чим я займаюсь. Жив у мені страх - Тебе засміють, не зрозуміють. Але згодом, я зрозуміла - сміється той, хто нічого не вміє. І те, що я змогла почати писати - це якесь досягнення.
Зараз я можу сміливо розповісти людям про свою творчість. Так цікаво спостерігати за їхньою реакцією " Тиии! Це написала ти!?". Навіть не вірять спочатку.
Думаю, що ось такі челенджі допомагають віднайти ту впевненість в собі. Тому щиро вдячна всім авторам, що не бояться говорити про себе і мотивують цим, тих хто має якісь сумніви ✨♥️
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦе дійсно так. Іноді страх бути осудженим може зупинити тебе на дорозі до мрії. І подолання цього страху - це крок уперед.
Я теж десь така ж. З оточення не кажу, що пишу поки що це моє особисте. Та і людям відкриватись мені важко. Але я намагаюсь зміниться, бо не можу все життя життя в своїй "мушлі".
Вікторі Драгон, Поки на початку своєму творчому шляху, то ні, а згодом так.
Так, ви праві: подолати спротив власної сором'язливості та невіри оточення найскладніше. А далі вже починається робота над іменем у літературних колах.
Вікторі Драгон, Це круто)) Особливо якщо брошурки спрацюють)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати