Вітаю!

Роман "Партнер мого батька" — оновлено.

✨✨✨

Спантеличено дивлюся у широку спину Князя. Він зараз серйозно? Довго думав? Невже гадає я на все плюну і покірно погоджуся проводити ночі з ним в одній кімнаті, не кажучи вже про спільне ліжко. Я не Сніжана. Заклавши руки на грудях, вперто стою.

Він зупиняється у дверях й оглядається.

— Каміло, поквапся! — суворо наказує, і це звучить так, наче я зобов’язана виконувати його наказ і в мене немає вибору.

— Я вже сказала — я нікуди не піду. Тому припиняй свої дикі фантазії та йди до себе, — теж суворо наказую. — Ти у наш перший день сказав, що наш шлюб фіктивний, і я на це погодилася... — замовкаю, бо не знаю, що більше сказати. У мене реально паніка.

Князь, набравши повні легені повітря, шумно видихає його.

— Каміло, годі тепер розповідати. Ми могли про все домовитися перед весіллям...

— Не могли, — різко перебиваю чоловіка, й роздратовано додаю. — Годі мені дорікати тим, що я не зустрілася з тобою перед весіллям. Набридло, — лютую. — Ти ж і тоді на нашу зустріч би зі Сніжаною приїхав. І ця зустріч у будь-якому випадку нічого не змінила, бо ти, як і я, не знав про шлюбну угоду, яку склали наші батьки. Хоча це швидше за все ідея твого батька.

Продовження тут...

Гарних емоцій!