Всім привіт. Сьогодні вийшла нова глава "Літо поза мережею"

Фрагмент:

Ми з Остапом сіли за стіл. Остап подивився, що стоїть на столі та усміхнувся.

—  Ого, скільки всього.

—  А це, що? —  показала на келихи.

—  Сливова наливка. Сам роблю, —  сказав та дав нам по келиху. Ми трохи випили. Приємний смак та тепло цього напою розійшлось тілом.

—  Дуже смачно, —  сказала я. Сергій лише усміхнувся. В цей час на нас подивився Остап.

—  Сім’я, —  сказав він, мабуть, що не подумав, що сказав саме це слово, а може й спеціально це сказав. Але мені стало якось не по собі. Адже я не його сім’я.

Ми подивились на нього.

—  У мене є новина. Не знаю чи сподобається вона, але…

—  Та, кажи вже, —  не витримала та перебила коханого.

—  Я поступив в інститут у Києві. І вже з першого вересня буду вчитися на ветеринара. 

Я подивилась на Остапа та згадала як він казав, що піде вчитися у наступному році, але не в цьому.

—  Серйозно? —  запитала.

—  Так. В останній день подав документи. А результати чи прийняли мене були сьогодні.

—  Це чудова новина, синку. Головне, щоб ти в тому Києві не загубився. Місто все ж велике.

—  Не хвилюйтеся, я за ним прослідкую. Буде жити у мене, ніяких гуртожитків, бо ображусь, —  сказала я та подивилась на Остапа.

—  Домовились. Твоя мама до речі теж так сказала, —  я подивилась на нього.

—  Мама? Вона, що знала про це?

—  Так. Ми з нею про це говорили перед тим як вона поїхала… Коли ти хворіла. Вона мене на вокзалі зустріла і відправляла теж вона. 

—  Почекай, а коли це ти їздив?

—  Це не важливо. Головне, що я буду вчитися у Києві як й хотів. 

—  І ми будемо бачитись щодня, —  додала я та усміхнулась. А сама сиджу та думаю: він дійсно хоче так вчитися, чи через мене?

—  Я дуже радий цьому, —  сказав тато Остапа, —  сподіваюсь, що навчання тобі сподобається.

Всім гарного вечора. Бережіть себе та рідних.