Моя нова історія з душею

Розповісти цю історію я вирішила не одразу. Вона довго жила у мені — стишена, трохи болюча, з присмаком того, що не договорили вчасно.

Ця книга — про двох людей, яких колись звела доля, але життя розвело по різних берегах.
Про дитячу закоханість, що стала шрамом.
Про зустріч через роки, коли вже не сховатися за наївністю.
І про те, як інколи достатньо одного погляду, щоб усе старе ожило — і хороше, і те, від чого хочеться втекти.

Це не історія ідеального кохання.
Це історія другого шансу, який дається не всім — і не завжди вчасно.
Вона про дорослий страх, чесні розмови, про біль, який вчить, і про ніжність, що зазвичай приходить тихо.

Я ділюсь із вами частинкою себе.
Сподіваюся, ви відчуєте цю історію так само глибоко, як відчуваю її я.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Мирослава Герус
29.11.2025, 16:23:11

Супер! Успіху!

Міра Лей
29.11.2025, 17:02:15

Мирослава Герус, Дякую)

avatar
Люмен Белл
29.11.2025, 15:51:24

Бажаю удачі)

Міра Лей
29.11.2025, 15:58:02

Люмен Белл, Щиро дякую)

Інші блоги
Опитування
Минулого разу це опитування трішечки загубилося, тепер я вирішив, аби ви висловили свої думки на тему детективів. Яку з цих сучасних авторок детективів ви вважаєте найкращою? Елана Чунту Джоан Роуінг Ксенія Тереще
Важливе про оновлення ✦
Любі, привіт! "Відьма" на сайті, дві глави - мерщій читати, що не так з вбранням Лівії, а "Руда", по ходу, буде завтра... Ой, щось авторка ваша не розрахувала сил, вибачте( Зате маєте час, щоб оговтатися від останніх
Вовк який мав все... Зараз він Хранитель!
«ОБРАНА» | Частина IV. КЛАНИ Колись він мав зграю. Мав дім. Мав тих, заради кого був готовий віддати все. Та одна зима забрала майже все… Роки самотності перетворили його на мовчазного хранителя гір. Старого вовка
Аліса знову з нами!
Вона повернулася… І цього разу мовчання приховує ще більше таємниць. Офіційно! Друга частина історії про Алісу вже вийшла! ❤️ «По інший бік мовчання» — нова сторінка життя героїв, яких я полюбила, поки писала
Шанси
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Розділ уже у ваших книжечках! Скільки часу минуло, перш ніж я почула шерех, — не знаю. Та зараз я дивлюся на дверну ручку, яка повільно опускається, а за мить до моєї палати проходить чоловік.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше