✨Ніч повільно розгорталася, мов старовинний пергамент, на якому хтось невидимий писав закляття часу. Повітря стало прозорим, як кришталь, і кожен подих ніс у собі шепіт змін.

☀️Осінь ще тримається за край свого плаща, але вже відчувається — зима стоїть поруч, мов мовчазна гостя, що не потребує запрошення.

❄Зима — це не темрява, а усвідомлення, що кожний кінець, це новий початок, а кінець листопада — це великий поріг. Трохи сумний, холодний та іноді мокрий, але хвилюючий.

☃️У цьому порозі є щось величне. Якби душа мала сезон, то саме листопад був би її сутінком — часом, коли все зайве відпадає, залишаючи лише істину

Їх розлучила смерть