15 версій однієї сцени. Чому я — кошмар для себе?

Іноді мені здається, що простіше виграти суд або скласти повноцінний план капіталізації бізнесу для клієнта, ніж написати одну главу так, як я це бачу в голові.
Відкрию Вам трохи своєї "кухні".
Ви бачите фінальний текст нової глави Баг: право на душу. Але Ви не бачите корзину, забиту чернетками.
Я можу переписати одну сцену 15 разів.
Серйозно. 15 разів.
Чому?
Тому що люди (і навіть мої високотехнологічні роботи-прототипи з ШІ) ніколи не відчувають лише одну емоцію.
Зазвичай у книгах герой просто "злиться" або "кохає".
У житті (і в моїх історіях) все складніше.
Коли Джин дивиться на Ліліт у примірочній, він відчуває цілий спектр емоцій, наприклад:
 * Бажання контролювати (бо він машина).
 * Захоплення її силою (бо вона дала відсіч).
 * Страх втрати (бо без неї він ніхто).
 * І системний збій від перегріву.
І мені треба знайти слова, щоб передати цей коктейль.
Я пишу — і видаляю. Бо "надто ванільно".
Пишу знову — видаляю. Бо "надто сухо".
Пишу знову — "о, тепер схоже на правду, але не вистачає іронії".
А ще я можу переписувати одну і ту ж главу з різних ракурсів: з точки зору автора, з точки зору масовки, з точки зору персонажів (і не завжди головних). А іноді це мікс.
Я заморочуюсь над деталями. Над поглядом, над рухом руки, над тим, що героїня думає в момент небезпеки (спойлер: зазвичай вона думає про те, як це використати на свою користь, а не як втекти).
Я підходжу до тексту як профайлер, емпат та аналітик одночасно.
Кожна кома має значення. Кожна емоція має бути обґрунтованою. Логіка сюжету має сенс, щоб провести читача по лабіринту з глав книги, а не заплутати його.
Тому, якщо іноді проди немає день-два — знайте: я не зникла. Я просто в п'ятнадцятий раз переписую діалог, щоб Ви, читаючи його, відчули ті самі мурашки, що і я. Щоб Ви побачили те ж саме, що бачу я, уявляючи персонажів у всій їхній красі.
Дякую, що чекаєте. Якість потребує часу. ❤️

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Найкращий спосіб пізнати задум автора, це дослідити його блог, тож почну потроху поринати у Вашу кухню. Те, що знаходиться за "кулісами книг". Це якраз той випадок, коли за фінальною главою стоїть не тільки «натхнення», а колосальна внутрішня робота.
Підхід до емоцій як до спектра, а не до одного стану абсолютно вірний, це дійсно важко описувати, тримаючи "під котролем" і сюжет і сцену. Але саме такі сцени виходять з-під пера автора живими.
До речі, для мене найскладнішим персонажем, якого я прописував було прописати персонажа-ШІ без емоцій так, щоб це залишалося цікавим: коли в главі зовсім немає емоцій і почуттів, а виключно машинна логіка, алгоритми прийняття рішень і внутрішні алгоритми машинної логіки, як системи.
Цікаво зазирнути на вашу «кухню». Такі тексти справді варті часу, який на них витрачається.

Показати 2 відповіді

Магістр Анімарум, Дякую за коментар :), але, якщо чесно, конкретно в цьому коментарі мався на увазі персонаж з "Моєї епічної книги", коли ШІ отримує тіло людини, там є цілі глави, де немає жодних емоцій :). У Грі Синтаксису там емоційна складова присутня за рахунок Андрія. Але ця новела вийшла доволі атмосферною :). Дякую за Ваш інтерес до моєї творчості.

avatar
Агапа Агапівна
29.11.2025, 05:43:11

Я впевнена в багатьох авторів так. Сама переписую сцени по декілька разів. Це нормально.

Олесь Король, Дякую за підтримку! ❤️ Рада знати, що я не одна така в цьому «клубі перфекціоністів». Іноді здається, що цей процес нескінченний, але результат того вартий

Інші блоги
Візуал героїв ✨️✨️✨️
У хижаків знову поповнення! Думаєте, після "Пастки для хижака" я відпущу вас так просто? А ось і ні! Бодя і Аня вже встигли привернути вашу увагу, і, як багато хто з вас здогадався, ці двоє не залишаться просто
Аніме чи реалізм? + візуалізація❤️
Вітаю! ❤️ Нещодавно робила візуалізацію для рілсу в Instagram і спробувала створити картинку в аніме-стилі. І знаєте що? Мені дуже сподобалося))) До речі, кому цікаво, можете зазирнути до мого Instagram . Буду рада новим знайомствам
Новий досвід
Я звик стикатися з критикою своєї творчості, конструктивною і не дуже. Роздумуючи про вихід на Букнет, я готувався саме до цього. До того, що доведеться витримувати критику. А тут... Я не очікував, що мене так сильно торкатимуть
досягнення)
Книга Щоденник служниці побувала на першому місці в категорії "Історичний роман"!) Дякую за підтримку!
Візуал-флешмоб для авторів: Дивні артефакти.
Привіт. В новому томі Очей Роду - Міфи, що ховаються від Очей, світ наповнений величезною кількістю артефактів, створених магами, дивними істотами або навіть богами. І я дуже вдячний існуванню нейронок хоча б за те, що я пречудово
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше