Менше слів, більше діла! Мої вітання

А чого його обіцяти та відкладати, коли воно вже написане. І не воно, а новий твір, навіть два твори. Нехай не до кінця, але:

майже 50 000 слів за умовам марафону NaNoWriMo вже у файлах. 

А саме –  

47264 слова, що складає 95% кінцевого результату. 

Решту я допишу сьогодні скоріш за все. На чотири дні раніше дедлайну, і мені як невиліковному Досягатору неймовірно добре, я тішуся, що впоралася раніше і зовсім не вигоріла, є наснага продовжувати і дописати обидва твори до фіналу)))

Отже, до діла. Я охоче і навіть нетерпляче ділюся виконаним. Настільки нетерпляче, що без анонсу та попереджень показала обкладинку першого твору і виклала епіграф з першим реченням. Сьогодні трохи пізніше зʼявиться перший розділ. 

І це буде не гарно, не романтично, не солодко, попри серце на обкладинці. Буде тригерно і брудно з перших сторінок, як я і казала. Та така вже ця історія, вона давно й міцно засіла в мене в голові, отже, маю розказати. 

Дякую всім, хто вже віддав серденько й прокоментував. Сподіваюсь, ви не розчаруєтесь. Хтось розпакує свої спогади і згадає юність, комусь дещо здасться дивним і провокаційним. Не шукайте, будь ласка, пропаганди чогось там, повʼязаного з пострадянським минулим, це просто реалістична історія з минулого, яка так само може статися і сьогодні будь де будь з ким. Бо все це –  знов таки про кохання. Безмежне. відчайдушне. Невмируще. Яке все одно переможе попри дитячі травми, втрати, горе, насилля, вади, алкоголь, злочини та бійки, розчарування і навіть 15 років вʼязниці. Це стосовно “Міленіума”. 

А що з іншим? Інше –  це роман “Іншою мовою”, обкладинку я теж вже показувала. Ще один психологічний трилер на реальних історіях, але сучасних. Сьогоденних. Присвячений всім жінкам та дівчатам, які коли-небудь потерпали від будь-якого виду насильства. З цього роману я почала на марафоні, і написала майже 30 тисяч слів. Та мені самій було так важко переходити до тяжких моментів (памʼятаєте, той блог, де я розгубилася?), що я тимчасово призупинилася і перейшла до більш комфортного для мене “міленіума”. 

Проте перші розділи я теж покажу, нехай вони ще й зовсім сира чернетка. А потім із задоволенням послухаю вашу думку. І про перший твір, і про другий. 

Обидва я замислила давно. 

Обидва народились у листопаді 2025 на марафоні. 

Подивимося, коли встануть на ніжки і побіжать))))

І як підсумок.

Сьогодні –  перший розділ нової історії про знайомих вже героїв, але трохи молодших. 

Завтра –  вступ геть нової історії, де все і всі нові та незнайомі. 

А потім –  ваша думка. Найголовніше. 

І в такій послідовності до кінця року, гадаю. Бо я пишу, але розумію, що так інтенсивно, як останні чотири тижня, працювати не буду, є багато інших справ. А обʼєми там великі.

Типу спойлер: обидва великі романи щонайменш на 10 розділів. Квапитись не буду. 

А тепер досить слів. Читаймо!

З любовʼю, Єва