Залишилося п'ять розділів і книга "Коли двоє з нас помруть" отримає своє завершення.

І що ж там далі? Новий конфлікт?

І нові відповіді...

— Яка несподівана зустріч, — саркастично почав Даррен, відступаючи в темний кут камери. — Тісний світ, еге ж?

Кассіан не відповів словами. Він підвівся безшумно, як тінь, і за мить Даррен уже був втиснутий у стіну, відірваний від підлоги.

— Назви хоч одну причину, чому я не маю зламати тобі шию просто зараз, — голос Кассіана був тихим, але від того ще страшнішим.

— Бо цей світ стане надто нудним без такого красеня, як я, — прохрипів Даррен. Його обличчя почервоніло, але нахабна посмішка не зникла. — І… кхе… я ж ваш талісман.

— Для тебе все — жарти?! — очі Кассіана спалахнули фіалковим вогнем. — Ми мали бути в палаці, а не в цій дірі через твою дурість!

Я кинулася до них, поклавши долоню на напружені груди Кассіана. Його серце калатало — не від страху, а від ледве стримуваної люті.

— Кассіане, досить! — прошепотіла я. — Відпусти його.

Він завмер. Кілька секунд боровся із собою, але потім різко розтиснув пальці. Даррен сповз по стіні, хапаючи ротом повітря й розтираючи шию.

— Жорстко… Ти стаєш нервовим, графе.

Запрошую на читання!