Доброго та тихого вечора. Я до вас з черговим розділом "Особисте життя Джона R." , який зараз носить тимчасову "одежину", бо ще не визначилася з обкладинкою остаточно. Ось вам невеличкий фрагмент:

"– Альфи і бети, Ройстон! – раптом виголосив офісний координатор. – У вовчій зграї все чітко: альфа веде, ухвалює рішення, задає напрям. Він сильний, рішучий, сексуально домінантний самець. Відчуває, що має право. Самки тягнуться до нього — інстинктивно!

Він зробив паузу, щоб Джон міг осягнути глибину цієї думки – та аби сьорбнути кави.

– А бети – такі собі хлопці на підхваті, висловлюючись людською мовою – лояльні, відповідальні. Але... – він подивився на молодшого бухгалтера в упор; очі ледь звузилися, тон став отруйно-солодким, наче він кидав це слово просто Ройстону в обличчя, – безініціативні. Навіть коли дуже стараються, виходить безглуздо. Бо лідерство — річ вроджена. Проти природи не попреш: бета ніколи не стане альфою, хоч ти лусни. Біологія! – додав урочисто, ніби цитував Нобелівську лекцію.

Джон глитнув, не вірячи власним вухам: може йому знову сниться? Бо з якого дива офісний координатор навис над ним з божевільною лекцією людини, яка в житті не дивилася National Geographic? Він непомітно щипнув себе за зап’ясток – боляче! Отже, на жаль, не сон…

– У людей усе трошки замасковано, але суть та сама, – просторікував Ніккі. – Жінки можуть товаришувати з бетами, можуть навіть виходити за них заміж… та коли справа доходить до головного, первісний інстинкт бере своє. Нащадків вони воліють від справжніх самців із сильними генами. Тож, Ройстоне… – він підняв палець, – краще просто не намагайся зайняти чуже місце!

Він задоволено сіпнув кутиком рота, вочевидь сказавши все, що хотів, й уже готовий був розвернутися, певний що справив враження. 

– А це… – раптом вирвалося у Джона, – чи не стає альфа бетою, якщо інший альфа міцно тримає його за комірець?.. 

Ніккі кліпнув. Плечі його дивно смикнулися, наче хотів ними знизати – і кава хлюпнулася зі склянки на його білу сорочку.

– Хай йому… – він відтягнув тканину двома пальцями. – Це ж ШОВК! Не відпереться!

І швидко, тривожною ходою рушив до дверей.

Джон знову зітхнув і потягнувся дістати з-під робочого столу свій портфель. 

“Хай Бог милує, яка псевдонаукова маячня!” – думав він, розкриваючи ланчбокс. – “Вже давно доведено, що у вовків немає ніякої альфа-ієрархії: зграю очолює просто пара – самець і самка, подружжя. А решта – їхні діти. Вони дорослішають, відокремлюються й створюють власні родини... Сімпсон що – ночами читає форуми маносфери й уявляє, що веде зграю? Це багато що пояснює!”

Приємного читання!

.