Запрошую до новинки від Мар’яни Долі під назвою "Таємниця Попелюшки"! Це романтичний детектив, на який авторка сьогодні відкрила передплату.

Поліна засинає звичайною продавчинею, а прокидається розкішною дружиною багатія. От тільки її чоловік безслідно зник, а її звинувачують у вбивстві...

— Поліно! — вона швидко підходить, торкається моєї руки. — Я так злякалася, ти навіть не уявляєш! Я не могла додзвонитися до Тіма, у нього телефон поза зоною! А тут мені кажуть, що ти в комі, що робити, куди бігти? Підключила кращих лікарів, на щастя, ти опритомніла, а от до Тіма я так і не додзвонилася…

— До кого? — перепитую я.

— До Тимофія, твого чоловіка, — каже вона, дивлячись на мене так, ніби я щойно видала невдалий жарт. — Ти що, й мене не впізнаєш? Я Майя, твоя краща подруга.

Я дивлюся на неї, на медсестру, на свою обручку — і відчуваю, як повітря стає густим, важким.

— У мене немає чоловіка, — кажу тихо. — І я вас не знаю...

Уривок для вас: 

— Пане генерале, я звітую про факти, — намагаюся говорити спокійно, хоча мене аж трусить від необхідності виправдовуватися. — Є факт — відсутність дорогоцінностей і коштів в сейфі, особистих документів пана Малика і його самого.

— Тобто ти звинувачуєш його в тому, що він сам себе пограбував? — грізно запитує мене мій співрозмовник, і я чомусь уявляю, як він трясе кулаком над столом, блимає очима і червоніє від злості.

— Можливо, він покинув країну,— висуваю припущення.

— А кров? — аж кипить вище керівництво. — Ти ж сказав, що там більше літра витекло!

— Так стверджує лабораторія, звісно, перерахунок приблизний…

— От! — перебиває мене генерал. — Чи ти хочеш сказати, що то він просто невдало поголився? Та він мав горлянку собі перерізати, щоб стільки наюшило!

— Ну, тоді би крові було більше, але так, це крововтрата з доволі серйозної рани, — погоджуюсь. — Але ми не маємо його тіла, так само, як і його документів…

— Та далися тобі ті документи! — сердиться генерал. — Забрали разом із грошима! Може, все просто змели із сейфа, не дивилися, що гребли…

— і тіло прихопили, що ж йому валятися, — пробубонів я, але генерал мене почув, і на мою голову вилилася чергова порція горлопанення, яку я слухав вже дуже відсторонено, прокручуючи в голові версію з пограбуванням.

— Гаразд, ми будемо розглядати версію пограбування, — коли генерал видихнувся, сказав я. — Можливо, документи дійсно зникли “за компанію”, а тіло вивезли, аби замести сліди…

— Не збігається, — буркнув генерал, ніби якась нова думка завітала в його голову і поламала його ідеальну версію, від чого він тепер страждав. — Вони забрали не все…

— Ви про пані Малик? — до мене дійшло відразу, як він тяжко зітхнув, промовивши оте “не все”.

— Саме її. Якщо грабіжники вбили власника дому, то навіщо лишати дружину?

— Вона була під кайфом, — зазначаю я. — Можливо, в цей момент вона ловила різнокольорові видіння?

— Або тримала в руках ту пляшку, — глухо промовив мій співрозмовник. — Що там лабораторія? Є якісь інші ДНК, крім ДНК власників?

— Ще не всі зразки оброблено, — відповідаю, спиною відчуваючи, що зараз мене сваритимуть знову…

Продовження - щодня о 23.00! Купуйте “Таємницю Попелюшки” прямо зараз за найнижчою ціною, бо скоро вона подорожчає! Знижки і промокодів у передплаті не буде!