Додано

18.11.25 20:13:19

Про все дізналася? Йди додому…

Щось наш полковник не в собі трохи...

Приїжджаємо до будинку Артема. Його квартира розташована на другому поверсі п’ятиповерхівки, і я відразу уявляю, як йому з його пораненою ногою. Швидко підіймаюся і вже збираюся подзвонити у дверний дзвінок, коли помічаю, що вхідні двері не зачинені. Штовхаю їх і заходжу всередину.

У квартирі стоїть стійкий амбре перегару та… цей запах рани, що запалилася та загноїлася, я ні із чим не переплутаю!

Заходжу в спальню. Артем спить на животі, що має бути боляче, враховуючи розташування його поранення. Але по-іншому в нього й не вийде! Уся спина, та й нижче теж, скільки я можу бачити, вкрита почорнілими синцями.

Я зойкаю. Артем різко підскакує з ліжка, і я бачу в його руках пістолет. Сам чоловік стоїть у бойовій стійці, тримаючи зброю двома руками.

— Це я… — злякано кажу, й Артем одразу піднімає руки вгору, з розкритими долонями. А потім акуратно кладе пістолет у тумбочку.

— Господи, Артеме! Ти тримаєш зброю під подушкою? І що з тобою? Та ти ж п’яний!

— По-перше, він не заряджений. По-друге, так, п’яний, але в мене лікарняний, мені можна. А по-третє… не пам’ятаю. Навіщо прийшла? Переконатися, що живий і твого дорогоцінного братика не посадять? Не переживай, прибити мене йому духу не вистачило. І стрілятися з табельного теж не збираюся. Однаково рано чи пізно десь на завданні кокнут… це ти правильно тоді зауважила… Про все дізналася? Йди додому…

СВІТЛА ДЛЯ ТЕМНОГО"

Оновлення щодня о 00:00!

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Адріан Анжелворд

19.11.2025, 11:36:27

Прочитав...Не заню про що сюжет, але поміж рядків, на сердечному плані все якось болісно відчувається. Фізичний біль то таке, але якасть тінь болісного смуку яка огортає їх обох відчулась. Може то мені так здалось..але таке сумне враження склалось...

Анна Лященко

19.11.2025, 15:30:32

Адріан Анжелворд, Вкм вірно здалося! Між героями є проблеми з минулого, які не відпускають...
Дякую!

Olexandra Novatska

19.11.2025, 03:07:10

Не вміють чоловіки хворіти.
А реакція в Артема чудова! ❤️❤️❤️

Анна Лященко

19.11.2025, 15:29:14

Olexandra Novatska, Професійна реакція))
Дякую!

Mary J

18.11.2025, 20:30:43

❤️❤️❤️

Анна Лященко

18.11.2025, 20:58:57

Mary J, Дякую!

Оксана Морус

18.11.2025, 20:26:29

Ох,йой..Нічого собі
.

Анна Лященко

18.11.2025, 20:58:49

Оксана Морус, Ну так... проблеми...
Дякую!

Наталія Діжурко

18.11.2025, 20:23:57

Розвернеться і піде?

Анна Лященко

18.11.2025, 20:58:20

Наталія Діжурко, Побачимо...
Дякую!

Лірія Маєр

18.11.2025, 20:20:26

❤️❤️❤️

Анна Лященко

18.11.2025, 20:57:58

Лірія Маєр, Дякую!

Мрія Чарівна

18.11.2025, 20:15:52

Спалився...

Анна Лященко

18.11.2025, 20:57:45

Чарівна Мрія, Повністю..
Дякую!

Анна Лященко

1577

відслідковують

Інші блоги

Морвенна Мун (Morwenna Moon)

Чернетка наших почуттів. Спойлер та візуал

Давно я не робила блогів зі спойлерами до історії «Чернетка наших почуттів», треба виправлятися :D)) Ось невеликий уривок та візуал до завтрашньої глави. Приємного читання. Вечірні читання просто неба організатори

Елана Чунту

Типурецензія "Божевільний коханець" Джулії Паркер

У межах марафону «Прочитай мене» я прочитала перші десять глав «Божевільного коханця». І ця книга поставила мене в цікаве становище: як автор я бачу в тексті моменти, які хотілося б допрацювати, а як читач —

Олена Мисак

Оновлення

Сьогодні у хлопців за планом шопінг. https://booknet.ua/book/3-prichini-zakohatisya-b456820

Сергій Більцан

Нещоденний щоденник №4 та дядя Льова✨✨✨

Вітаю всіх і бажаю мирного неба! Я сьогодні трохи зайнятий, тож про події в моєму авторському житті та творах розповість мій родич з Одеси — дядя Льова. Він у мене любить казати те, що думає, а як подумає, що сказав не те,

Адель Лантьє

Волошкове поле повертається

Шановне читацьке й творче товариство! Нарешті “Волошкове поле” повертається! Потроху я буду знову відновлювати глави! Волошкове поле Дякую, що читаєте, підписуєтесь та коментуєте! Всім вдалого дня!